fbpx
Історії з життя
– Прийшла в гості, і знову вся в новому, уявляєш? – розповідає про матір свого чоловіка Мар’яна, якій нещодавно виповнилося 35. – І піджак новий, і туфлі, і сумку таку у неї щось не пам’ятаю. Кажу, Анно Юріївно, ви, напевно, зарплату отримали, так? Я вгадала? Ага, каже, точно, ось, обновочку собі купила, як тобі? А ще плащ замовила новий і парасольку суперську, на наступному тижні привезуть.

Загалом, пів зарплати знову спустила на ганчір’я! При цьому скиглить, що на роботі її положення хитке, в будь-який момент можуть на пенсію спровадити. Ось що у людини в голові твориться взагалі, га?

Зарплата у Анни Юріївни не найбільша для столиці – вісімнадцять на руки. Але і не маленька, для однієї людини, та ще й зі своєю квартирою. А враховуючи, що є ще й пенсія, виходить взагалі непогано і немало. Люди на такі гроші живуть сім’ями з дітьми, і непогано живуть. Анні Юріївні грошей вічно не вистачає.

Отримавши зарплату і пенсію, вона ні в чому собі не відмовляє: оплачує одне, купує інше, вибирає третє. А потім – гоп, і гроші закінчуються, і доводиться включати режим посиленої економії.

– Знову я із зарплатою щось не розрахувала! – зітхає вона розгублено. – Ніби й не купувала нічого, а гроші скінчилися…

При цьому робити якісь висновки і щось міняти в своїй поведінці свекруха ніяк не хоче.

– Жінка, каже, має себе тішити! – зітхає Мар’яна. – І ось кожен раз з зарплати щось купує! Раніше в магазин йшла, тепер взагалі осміліла – освоїла замовлення онлайн, навчили її дівчата на роботі, ну і все. Шафи в її квартирі не закриваються вже. Кофтинки, бусики, хустки, сумки, брюки. Кожен день в новому приходить. Ти будеш мене сварити, каже, я знаю – але я не втрималася, дві тисячі не гроші все одно, зате який хороший піджак! Я кажу, Анно Юріївно, куди вам ще один піджак, у вас їх десяток уже. І взагалі речей на цілий будинок престарілих вистачить, ось точно!

Рахувати чужі гроші, звичайно, недобре. Але не брати до уваги Мар’яна теж не може. Крім їх сім’ї, у Анни Юріївни нікого. Як свекруха буде жити на пенсію в недалекому майбутньому? Що буде робити, якщо її дохід раптово скоротиться втричі? Так тут до ворожки не ходи, прийде до сина і проситиме грошей у нього. І не на обновки, звичайно, а а їжу і інші необхідності… На нову кофтинку і шарфик Анна Юріївна грошей завжди знайде і без синівської допомоги.

До цього Анна Юріївна вже зверталася з грошовими проханнями до сина кілька разів. Допомагали, звичайно. Як відмовити, коли у матері сто гривень в гаманці і вдома конем грай, а до зарплати п’ять днів? Свекруха брала гроші в сина і, отримавши зарплату, завжди повертала позичене. Проте, подібні ситуації і прохання свекрухи просто виводять Мар’яну з себе.

– Ну як же її ровесники живуть на пенсію! – бурчить Мар’яна. – На дітей не сподіваються, справляються самі, ще внукам примудряються подарунки робити і відкладати на чорний день.

Батьки у Мар’яни, наприклад, теж пенсіонери. Але з грошима поводяться дуже акуратно і завбачливо, завжди мають відкладені, і такого, щоб в будинку не було їжі або необхідних ліків, у них зроду не було. Хоча дохід у Мар’яниних батьків на людину навіть менший, ніж у Анни Юріївни.

Мама Мар’яни тільки зітхає – Анна Юріївна, мовляв, живе одним днем, так не можна.

– Шістдесят років Анні Юріївні взимку виповнюється, – каже Мар’яна. – Після шістдесяти, директор їй сказав відкрито, тримати її на роботі точно не будуть уже. Це якщо раніше компанія не закриється, час зараз непевний, невідомо, що восени буде. Загалом, сказали їй, щоб з Нового року готувалася на заслужений відпочинок.

Цікавість ситуації полягає в тому, що Мар’яна з чоловіком платять гроші за квартиру(взяли на виплату), і останній платіж, за планами, якраз вони повинні внести перед Новим роком. Звичайно, свекрусі це відомо.

– І ось я дуже побоююся, що мама мріє, вийшовши на пенсію, пристати на гаманець нашої сім’ї! – зітхає Мар’яна. – Ну а що, квартиру виплатили, більше нікому нічого не винні. Саме час маму на ручки взяти і тягнути. Але я не хочу! У нас з чоловіком двоє дітей, ми самі не жили ще толком з цієї іпотекою! Ніде не були, нічого не бачили. Треба відкладати на освіту дітям, та й взагалі, невідомо, що попереду …

Тому, побачивши свекруху в новій кофтині, Мар’яна відчуває прилив роздратування.

– Краще б відклала ці гроші! – сердиться вона. – Я їй так і кажу, у вас кофтинок цих тисяча, навіщо ще одна? А вона мені – а мені синю спідницю ні з чим носити, каже! А навіщо собі купила цю спідницю взагалі, до якої верх не так просто підібрати? Та й взагалі, кому яка різниця вже, поєднуються у бабки за кольором спідниця з кофтою чи ні, в шістдесят-то років, я не розумію …

– Та ну тебе, – махає рукою пані Анна. – Ця кофта зовсім недорога, менше тисячі коштує. У наш час не гроші!

І Мар’яна внутрішньо закипає в черговий раз…

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook