fbpx
Події
Прийшла відвідати маму в лiкарню. Поруч лежить бабуся, років десь під 90. Приходить до неї дід, ледве тягнучи ноги, такий же сухенький, як і вона

Що ж людям молодим, повним сил і здоров’я, заважає так само трепетно ​​ставитися один до одного?

Прийшла відвідати маму в лiкарню. Поруч лежить бабуся, років десь під 90. Приходить до неї дід, ледве тягнучи ноги, такий же сухенький, як і вона.

Дістає з пошарпаної, радянських часів, авоськи просту їжу, яку приготував сам: натерте яблуко в банці, відварену курочку, поламану на дрібні шматочки, щоб їй було зручно і практично не потрібно було жувати.

Вони майже не розмовляють.

Дідусь сидить скоцюрбившись на стільці поруч з нею і просто тримає її за руку … як ніби, якщо відпустить, то вона піде назавжди …

І я подумала про те, що ж людям молодим, повним сил і здоров’я, заважає так само трепетно ​​ставитися один до одного?

Чому така недбалість у стосунках?

Адже настане час і доведеться лицем до лиця зіткнутися зі старістю і безпорадністю. І як важливо мати поруч близьку людину, споріднену душу, яка до останніх днів, з останніх сил буде тримати тебе за руку, боячись відпустити.

За матеріалами.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!