fbpx

Прийшло повідомлення: «Якщо тобі цікаво, то твій чоловік не у відрядженні, а зі мною на морі…». Я засміялася

Телефон піпікнув саме в той момент, коли я рахувала свої курятка. Порахувала раз, далі перерахувала… Так і є – одного нема, а перед тим я бачила, як сусідський рижий кіт виглядав з-за паркана. Отже, це вже друга вдала спроба для нього.

Я сиділа в глибокій задумі, адже питання було риторичне – чи йти сваритися до сусідки Валі? Вона мені, звичайно, дала розсади, але ж два курятка, то таки два курятка.

І в цей момент прийшло повідомлення: «Якщо тобі цікаво, то твій чоловік не у відрядженні, а зі мною на морі…». Я засміялася.

Кіт краде чужих куряток, а якась жінка хоче вкрасти чужого чоловіка. Слава Богу, що я вже п’ять років як розлучена і ні про що не шкодую. А то б сиділа зараз та до Валі не зі сваркою, а з трилітровою бутлею йшла.

На наступний день господарські справи мене закрутили, наче в центрифузі, бо й козу видій та виведи на пашу, курей випусти, квочку пильнуй, свині дай, сіно розтряси, на город піди та слимаків позбирай, жуків позмітай, їсти дітям звари, посуд перемий.

Лиш десята година, а я вже з ніг валюсь. Присяду, думаю, коли вишень нарву та перебиратиму. А там і банки треба перемити та простерилізувати, а там вже як пішла закрутка, то й обід мене застав, а там колесо закрутилося по новій.

Я чула, що телефон піпікає, але ж не звертала на це уваги, бо діти перед очима, а все інше – пусте. Кума моя знає, що мене вдень гукнути можна, бо я ж на вулиці, то чого б ото дзвонила?

Вже пізно вночі, коли помила ноги та поставила їх на подушку високо і аж зітхнула з задоволення, включила телефон.

І що ви думаєте?

Та жіночка ніяк не вгомониться і висилає фотографію, де вона в обнімку з якимось чоловіком.

І ще й підписала: «Він з тобою теж такий щасливий?».

Дивлюся я на ту жінку і думаю – чого ж ти отака красива, та вільного собі чоловіка не знайдеш? Чого ж ти до одружених чіпляєшся?

І чоловік теж добрий, не цінує жінку, а потім лікті кусатиме, бо отака не буде терпіти вибрики, а швидко на місце поставить. Буде цінувати. Коли втратить, думаю.

На наступний день, у мене, як день бабака – щодня те саме, хіба можуть мінятися рецепти закруток.

Ще Валі таки сказала за її кота і трохи язики розім’яли.

– Ще раз його побачу. То так і знай, що поліно в нього летітиме!, – кажу їй.

– Як і в твою квочку, якщо вона мені ще раз в город лізтиме, – руки в боки склала Валя і ми отак з добру годинку одна одній пригадували шкоду.

Ввечері я знову залізла в телефон, а там знову панянка показує фото сережок і пише: «Він і тебе леліє такими подарунками?».

Ні, я б їй і не писала такого, але вже мене Валя роздраконила так, що мусила я на комусь відігратися.

– Звичайно, – пишу я, – Тільки не такою дешевою біжутерією.

– Як буде зі мною жити, то й у мене буде золото, – пише.

– Ой, не буде,- пишу їй я, – У нас з ним контракт і в разі зради, сторона виплачує велику грошову компенсацію. Так, що будеш і далі носити оці сережки. А я житиму в квартирі і їздитиму на його машині.

Дуже тобі за це дякую, подруго, і бажано аби ти там довше з ним побула аби я проконсультувалася детальніше з адвокатом. Цілую. Люблю!

Та жінка вже нічого мені не писала. Видно, їй теж не лише чоловіка. але й його грошей хотілося, бо інакше б сказала, що він мені, хоч би в одному вінку, але потрібний!

А я вся така задоволена сиділа і думала, які ж є на світі люди, на своєму готові квочку побити, а, коли свій лізе в шкоду, то боже збав його вчепити…

You cannot copy content of this page