Я дуже пишалася собою адже, незважаючи на все змогла виховати справжнього чоловіка. Чоловік покинув нас, коли нашому малюкові не було року, і пішов до іншої жінки. Я його ніколи не шукала, та й він не виявляв ніякого бажання зустрітися зі своїм невдалим сімейством.
Так і жили. Мій хлопчик змужнів і одружився з дуже милою дівчинкою, яка змогла стати мені донькою. Вона подарувала мені чудового онука, про якого я дуже мріяла. Я раділа, що у них в сім’ї все так чудово складається.
Але в один день все змінилося. Прогулюючись парком разом з онуком, я стала свідком дуже цікавої зустрічі, яка перевернула моє уявлення про сина, як про зразкового сім’янина. На одній з терас вуличного кафе він обіймався з незнайомою мені жінкою. Я настільки була приголомшена тим, що відбувається, що заледве змусила себе відвести погляд і відійти подалі, щоб дитина не впізнала батька.
Прийшовши додому, не змогла зізнатися невістці в тому, що побачила. Замкнувшись в собі, я чекала вечора, щоб подивитися синові в очі і поставити хвилююче запитання. Але він не прийшов. Невістка сказала, що у нього форс-мажор на роботі і йому довелося залишитися на чергуванні. Як я переживала в цю ніч, адже знала, чим це може закінчитися. Я не могла зрозуміти, що його не влаштовувало в своїй дружині. Розумна, працювала на престижній роботу, завидна красуня і чудова господиня, яка ні словом, ні ділом ніколи не образила ні мене, ні вже точно його! Гаразд, мене одного разу покинули, але я була закомплексованою сільською дівчиною без власної думки і сили волі, а її за що? Усвідомити те, що на таке здатний мій син, моя душа, той, кому я вірила більше всіх просто неможливо.
На наступний день я не витримала і поїхала на роботу до сина, щоб поговорити без свідків. Його роздратуванню не було меж. Він вперше так вересканив на мене, мовляв, не лізь туди, куди не потрібно. Адже це виявляється тільки його життя і його рішення, а мене воно не стосується. Але як же не стосується? Адже я теж у відповідаю перед невісткою та онуком.
Як далі жити? Робити вигляд, що нічого не знаю і, можливо, син буде розсудливим і покине ту іншу, або ж поговорити по душах і розповісти все його дружині. Але в цьому випадку, я практично впевнена, що невістка не пробачить чоловікові, і мій онук буде рости без батька. А я точно знаю, як це важко залишитися одній без підтримки чоловіка.
Наші стосунки з сином зіпсувалися. Ми перестали спілкуватися, а я не можу дивитися в очі його дружині. Вона бачить зміни, що відбуваються, але щиро не розуміє в чому справа. Намагається нас помирити, наївна. Чим далі – тим гірше. Що ж робити? Як бути такій ситуації?
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
