— Припини це, будь ласкава! – просить чоловік почувши мої скарги, – Моя мама інтелігентна і освічена жінка, ніколи вона про тебе і слова поганого не сказала. От мені цікаво, ти це навмисне? Невже не розумієш, як їй зараз важко і, як саме наша підтримка потрібна, – я від почутого, аж по стіні сповзла. Не вірила своїм вухам. Те, що доводиться чути і терпіти щодня в здоровій голові просто не вкладається.
Три роки я жила в цивільному шлюбі зі своїм чоловіком Сергієм. За цей час у нас з’явився прекрасний син, ми давно звикли один до одного, влаштували свій побут, і начебто майбутнє обіцяло тільки світлі моменти. Але такі події внесли свої корективи. У мого чоловіка пішов у засвіти батько, який жив в селі за 300 км від нашого міста. Саме під цим сумним приводом, мені потрібно було особисто познайомитись з потенційною свекрухою і іншими родичами. Ми часто спілкувалися по телефону з його ріднею, але за три роки, ні разу так і не побували у них в гостях.
Нас із сином зустріли без особливого натхнення, ми розуміли, що події не надихають. Різка втрата батька підкосила всіх, а особливо матір. Тому після того, як провели тата у останню путь, і всіх супутніх ритуалів, було прийнято рішення не залишати свекруху, яка важко переживала відхід чоловіка наодинці. Чоловік запропонував пожити перший час з нами в місті, і на моє здивування вона погодилася.
Після повернення ще два тижні Сергій був у відпустці, і мені навіть здалося, що ми знайшли з Ларисою Петрівною спільну мову. Я була твердо впевнена, історії про напружені відносини свекрухи і невістки – абсолютний стереотип. Але найцікавіше було попереду, як тільки чоловік повернувся на роботу, у нас вдома почалося щось неймовірне.
Ця жінка постійно чіпляється до всього, що я роблю, не даючи мені відчувати себе господинею у власному будинку. Мати мого чоловіка піднімає голос на мою дитину, постійно скаржиться всім родичам. Вона дорікає мене в поганому вихованні сина, і в тому, що Сергій саме через мене розійшовся з дружиною. Але це не правда. На момент нашого знайомства, він вже був розлученим і я не мала відношення до розпаду першого шлюбу. Свекруха постійно стверджує, що я йому не пара, а дитину природно нагуляла, адже не може її онук бути таким невихованим.
Обіцяє зробити все, що б Сергій залишив нас з дитиною. Тепер вона не соромиться вживати щодо мене і дитини міцних слів, а одного разу син прибіг плачучи, адже бабуся вирішила його перевиховати старим добрим і перевіреним способом. Я після того усі ремені в домі поховала. Але варто моєму чоловікові повернутися додому – все змінюється. Мила бабуся грає з онуком, допомагає накривати вечерю і пропонує посидіти з дитиною, щоб ми відпочили.
В останній раз Лариса Петрівна навіть запропонувала називати себе «мамою». Це лицемірство мене з себе виводить, я її просто вже бачити не можу, за те, що влізла в мою сім’ю, за те, що відчуваю себе безпорадною і незахищеною в своєму будинку. У свою чергу Сергій ніяк не реагує на мої скарги, адже абсолютно не вірить в них. Стверджує, що я наговорюю на його матір, адже він від неї слова поганого ніколи не чув в мою адресу. І що ще гірше він розповідає Ларисі Петрівні про моїх скарги.
Що мені робити? Як змусити чоловіка повірити моїм словам і врятувати сім’ю?
А вчора ця жінка сказала, що збирається залишитися у нас ще на півроку. Господи, дай мені сил.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
