fbpx

Пристала з тим щоденником! Сил моїх вже нема те вислуховувати, ніби яка тобі відповідальна справа. Ну, не заповнює мій син щоденник. І я не заповнювала, то що тепер – не виросту

Це формує у нього відповідальність, – не відстає вчителька Ірина Семенівна, – Якщо ви щотижня ставите в такому чистому щоденнику підпис – ви схвалюєте таку поведінку дитини. Тому він мене і не слухає!

Ну і через такі дрібницю я маю йти до школи? це ж треба так хотіти комусь викупати мозок аби до якогось щоденника придертися?

Я працюю на роботі, там мене дістають клієнти мудрі і не дуже, вдома прибери-звари-попери-уроки вивчи і ще я маю щоденник заповнювати?

Це не насмішка?

Вибачте мене, але ці вчителі надто сильно вимагають від батьків! Виходить, що я маю дитину вдома сама всього навчити. А вчителька у школі лиш перевіряє знання і фактично ставить оцінку не тому, що вона навчила, а тому, що навчила я.

Перепрошую, але у мене дитина в другому класі не вміла читати – то що за вчитель? Я не маю, коли й присісти за роботами і не сиджу вдома, як деякі мами, що вони дитину не лише вчать щоденник заповнювати, а. коли є якась помарочка, то й сторінку виривають!

То я маю бути отака мама?

Я не знаю, що зі світом діється, бо, коли я вчилася, то мене мама уроки не заставляла вчити. Що я вивчила в школі і на групі – то чудово. Вона так само тяжко працювала і тягла нас з сестрою, інколи не мала часу просто перепочити, а все робота та робота.

А тепер дуже всі мудрі взялися – сиди вдома і вчи дитину, бо вчителька на уроці відтарабанила, хто почув-той почув, а хто – ні, то й так буде.

Господи! Я працюю в приватника, то мені треба добре постаратися аби клієнт був задоволений і ще раз скористався послугами нашої фірми, я інколи не лише змовчую, а мушу посміхатися, хоча в душі сто чортів виє.

А тут люди просто беруть гроші і не переймаються за результат!

До щоденника вона причепилася, а що дитина не дуже читає – то таке, мама все зробить?

А далі що? Мама заплатить за навчання і вийде отакий спеціаліст, який день відбуде як-небудь, а там все клієнт сам має зробити?

І не кажіть мені, що якщо мене щось не влаштовує, то хай йде в приватну школу. в мене на приватну грошей нема.

В мене на своє життя грошей нема, але кого, вибачте, це хвилює?

Робіть собі, що хочете, але маєте знати і вміти.

То як така справа, то платіть мені за це гроші. Діліться своєю зарплатнею, раз ви дитині не можете пояснити того, за що отримали диплом і йде вам стаж.

Я тоді буду пів дня працювати на своїй роботі, а пів дня буду вчити дитину і результат у мене буде.

Просто якесь суцільне перекладання відповідальності за результат!

От я пошила виріб і відповідаю за нього, бо клієнт мені або його поверне, або зробить погану рекламу.

А тут, в школі, протримали рік, поставили оцінку яку-небудь і бувай здоровий!

Зарплата у вас маленька? То знаєте все взаємопов’язано – ви вчите погано дітей, які погано голосують, а обрані вами чиновники вчилися у вас же. І отака навколо розруха! Кругообіг необізнаності в житті.

Але, звичайно, все починається з шкільного щоденника.

Може, багато емоцій, але це крик душі, бо я вже стомилася від цієї некомпетентності навколо, але почуття провини має бути саме у мене.

Як тільки вони будуть покарані гривнею, тоді буде лад у світі. Тоді будуть дорожити репутацією і, головне, результатом.

– Щоденник вашого сина, зошити вашого сина – то його обличчя!, – не вгаває вчителька.

Ви теж так вважаєте? Вважаєте, що не помита плита, холодильник, унітаз – це ваше обличчя як людини?

Фото Ярослава Романюка.

You cannot copy content of this page