Мама і тато часто возили сина на літо до бабусі. Коли він підріс, то говорить батькам:
– Я вже великий, що ви мною, як маленьким опікуєтеся? Я і сам можу до бабусі доїхати!
Після деяких суперечок батьки погодились.
Ось вони стоять на пероні, проводжають, дають останні настанови, а син все твердить:
– Та знаю я, знаю, 100 разів вже говорили…!
Тоді батько каже:
– Синку, якщо раптом тобі стане погано або страшно, то ось тобі це… і поклав щось дитині в кишеню.
І ось хлопчик сидить у вагоні, їде, розглядає краєвид у вікні… А навколо люди… чужі… штовхаються, шумлять, заходять, виходять, провідниця незадоволена зробила йому зауваження, хтось теж невдоволено на нього подивився і… хлопцеві стає не по собі… і з кожною годиною все неприємніше і важче… Скоро йому стає страшно. Він знітився, забився в кут, підкотились сльози. Він згадує про те, що у нього щось є у кишені від батька. Тремтячою ручкою намацує папірець, розгортає, а там записка:
– Синку, я в сусідньому вагоні…
Так наш Творець, як люблячий Батько, завжди знає, коли нам погано, і завжди дає зрозуміти, що Він поруч, і не для того, щоб дорікнути, а щоб допомогти!
Ісая 41:10
“Не бійся, бо Я з тобою; Не турбуйся про те, бо Я Бог твій; Я зміцню тебе, і тобі поможу, і підтримаю тебе правицею правди Своєї.”
Джерело – Християнські історії та притчі
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.
