Одного разу два моряки відправилися в подорож по світу, щоб знайти свою долю.
Вони потрапили на острів, де жило примітивне плем’я. Тут всім заправляв вождь. І у нього було дві дочки: красуня і поганенька. Один з моряків сказав своєму другові:
– Все, я знайшов своє щастя, залишаюся тут і одружуся з дочкою вождя.
– Так, ти маєш рацію, старша дочка вождя – красуня, розумниця. Ти зробив правильний вибір – одружуйся.
– Ти мене не зрозумів, друже! Я одружуся на молодшій дочці вождя.
– Ти, що з глузду з’їхав? Вона ж така … не дуже.
– Це моє рішення, і я це зроблю.
Друг поплив далі у пошуках свого щастя, а наречений пішов свататися. Треба сказати, що в племені було прийнято давати за наречену викуп коровами. Гарна наречена коштувала десять корів.
Пригнав він десять корів і підійшов до вождя.
– Вождь, я хочу взяти заміж твою доньку і даю за неї десять корів!
– Це хороший вибір. Моя старша дочка – красуня, розумниця, і вона вартує десяти корів. Я згоден.
– Ні, вождь, ти не зрозумів. Я хочу одружитися на твоїй молодшій дочці.
– Ти що, жартуєш? Чи не бачиш, вона ж така … не дуже.
– Я хочу одружитися саме на ній.
– Добре, але, як чесна людина, я не можу взяти десять корів, вона того не варто. Я візьму за неї три корови, не більше.
– Ні, я хочу заплатити саме десять корів.
Зіграли весілля.
Через кілька років мандрівний друг вирішив відвідати старого товариша. Приплив він на той острів. Навколо нього купа діточок, сміються, розважаються.
Йде по березі, а назустріч жінка неземної краси.
Він її запитав, як знайти його друга. Вона показала. Приходить і бачить: сидить його друг, навколо дітлахи бігають.
– Як живеш?
– Я щасливий.
Тут входить та найкрасивіша жінка.
– Ось, познайомся. Це моя дружина.
– Як? Ти що, одружився ще раз?
– Ні, це все та ж жінка.
– Але як це сталося, що вона так змінилася?
– А ти запитай у неї сам.
Підійшов він до жінки і запитує:
– Ти мене вибач. Але я пам’ятаю, якою ти була … Що тобі допомогло так перевтілитися?
– Просто, завдяки чоловікові, я зрозуміла, що все-таки вартую десять корів!
Найцінніше, красиве, неповторне і дороге, що є у жінки – це вона сама. На жаль, не кожна це помічає і відчуває. Часом громадську думку з жорcткими рамками і поняттями про «хороше» і «погане», красиве і не дуже, можуть змусити жінку забути про її самоцінності і душевну красу.
Не біжіть за загальноприйнятими стандартами, будьте красиві всередині. Випромінюйте світло і добро. Внутрішню красу неодмінно помітять. Будьте тільки з тими, хто бачить її. Справжня любов – це дотик до душі жінки, яка в підсумку розкриє і зовнішню красу.
Не погоджуйтеся на поверхневі обійми, тоніть в обіймах душ. Обходьте стороною тих чоловіків, яким це не цікаво.
Будьте собою. Завжди!