Одного разу до перукаря прийшов продавець квітів. Коли майстер закінчив стрижку, і настала черга оплати, він сказав:
“Я не візьму з вас гроші, тому що до кінця тижня я працюю безкоштовно, на громадських засадах, так би мовити”.
Продавець квітів сказав “спасибі” і пішов. На наступний день, коли перукар прийшов на роботу, він знайшов біля дверей записку зі словами подяки і великий букет чарівних троянд.
Через час до цього ж перукаря прийшов кондитер. Після стрижки, коли кондитер вже збирався заплатити за надану йому послугу, перукар сказав: “Я не візьму з вас гроші, тому що до кінця тижня я працюю безкоштовно, на громадських засадах”. Кондитер посміхнувся і пішов.
А на наступний день перукар знайшов біля дверей записку зі словами подяки і десяток ароматних тістечок. Наступним до перукаря прийшов сенатор. Коли він поліз в кишеню за грошима, перукар йому сказав те ж саме, що і іншим клієнтам: “Я не візьму з вас гроші, тому що до кінця тижня я працюю безкоштовно, на громадських засадах”. Сенатор зрадів і пішов.
На наступний день, коли перукар прийшов на роботу, його там уже чекали 3 сенатори, десяток депутатів, ще більше їх помічників, мер міста, кілька держслужбовців, секретар мера, дружина мера і п’ятеро дітей – всі прийшли на безкоштовну стрижку.
Саме в цьому і полягає головна відмінність між нами – рядовими людьми – і тими “великими”, хто нами всіма керує.
Сподобалася притча? Тоді розкажіть про неї своїм друзям!
