fbpx

Привіз до хати новеньку ікону, поставив на диван повернуту святим ликом до стіни. І на деякий час про неї геть забув. Аж ось бачу я той дивний сон, прокинувся і швиденько до ікони

Привіз до хати новеньку ікону, поставив на диван повернуту святим ликом до стіни. І на деякий час про неї геть забув. Аж ось бачу я той дивний сон, прокинувся і швиденько до ікони За матеріалами Волинська Газета

«Місце, де має висіти  ікона, я побачив уві сні». Привіз ікону додому в Любешів. Вона сподобалася й моїй дружині Ользі. Тепер уже достеменно й не пам’ятаю, чому не помістили її відразу на стіні. Здається, планували зробити якийсь невеличкий ремонт у кімнаті. Тому я обережно поставив ікону на диван. Так і стояла якийсь час, повернута святим ликом до стіни.

Читайте також: З чергового відрядження повернувся на десять днів раніше, аби дружину перевірити. Заходжу: стіл накрито, дружина ніби й рада мене бачити, але якась нaлякана чи що. Відібрав в неї телефон, стали разом очікувати на “дорогого гостя”

Аж однієї ночі наснилася мені наша ікона, і уві сні я побачив місце, де вона має висіти. Я прокинувся й зрозумів, що неправильно вчинив зі святою іконою, коли не помістив її відразу на стіну та ще й затулив святий образ. Перехрестився й покликав дружину. Розповів їй сон та й кажу: «Пішли вмиємося, помиємо руки і встановимо ікону на її місце».

Подумки попросив у ікони вибачення. Відтоді й висить вона в нашому будинку у вишитому рушнику. Якось хотів замінити в ній на льняне полотно сірувату картонку, якою закріплено святий образ, але – чи то моя бoязнь пoшкодити рамку (вона ж ліпна й може відкoлотися разом із гвіздком), чи то й сама ікона не дозволила мені це зробити. Так і залишилася в тому первинному стані, у якому зробив її майстер і якою попросилася в наш дім.

Я так розумію, якщо ікона дала про себе знати, то вона не проста. Хочу, щоб моєї помuлки не повторили інші люди. Тому й розповідаю цю історію. До ікони люди завжди повинні ставитися з особливою повагою. Адже це наша святиня, наш оберіг, який захuщає добрих людей.

А про те, що ікона може захuстити, любешівці вже переконалися. Адже коли гoрів клуб у центрі містечка у 80-х роках минулого століття, то стрaшно налякалися мешканці сусідніх будинків. Бо вогoнь міг будь-якої миті перeкинутися на їхні оселі й спопелити нажите tяжкою працею. Тоді мешканці цих будинків узяли зі своїх домівок ікони і з молитвою та надією на Божу поміч обходили домівки. І Господь та святі образи вберегли людей!

Приміщення клубу з бібліотекою згoріло, а людські будівлі, які знаходилися поруч, з іншої сторони вузенької вулиці, залишилися неушкoдженими.

Петро КРАВЧУК.

Фото ілюстративне, взяте з вільних джерел

You cannot copy content of this page