Приїхала я вчергове до доньки на гостину, заходжу в дім, і від здивування слова мовити не можу. Донька посміхається, запитує. чи подобається мені обновка, розповідає де шукали, скільки зусиль коштувало, аби доставити і змонтувати, а у мене у скронях прямо дзвони гудуть. думала одразу з порогу розвернутись і їхати додому, але того разу змовчала все ж.
Моя Валя заміж дуже вдало вийшла, хоч і пізно. До сорока років вона працювала екскурсоводом, возила туристів столицею, от там і знайшла свого Пашу. Він людина дуже заможна, от прямо дуже. Досі не знаю чим саме він займається. але Валя з роботи звільнилась майже одразу і бачу. що ні в чому вона у нього відмови не має.
Треба сказати, що до заміжжя Валентина була примірною донькою сестричкою і тітонькою. У мене менша донька розлучена. Чоловік пішов до іншої і залишив її із двома дітками, то ми із Валею допомагали їй як могли.
Валя, як мама хресна. взяла на себе забезпечення старшого племінника. Вона йому і за гуртки платила і за додаткові заняття. Возила його із собою на море і в Карпати на лижі. Та й просто могла сестрі тисячу другу перекинути для підтримки духу, бо ж Валя сама, а галі двоє діток.
Для мене було дуже прикрим розчаруванням те, що коли Валя заміж вийшла і в них власні діти з’явились. то про нас, вона ніби як і забула. Ще похреснику може на його прохання там щось придбати, чи комп’ютер, ти планшет, чи кеди які в магазині за кордоном, а от я і сестра для неї просто зникли.
Чомусь для неї нормально штори придбати за кілька тисяч і не запитати, чи потрібні мені такі. Або їде де відпочивати із сім’єю, то про те, щоб мене чи сестру узяти і мови немає. Коли я їй натякнула, так вона подарувала мені тур у Туреччину. Але тур був на одну людину, а сестра ж як?
А це приїхала я вчергове до неї на гостину, а в них стіл новий у вітальні стоїть. Красень просто. Різне дерево і видно, що не за тисячу гривень в найближчому маркеті придбаний:
— Уявляєш, я його як побачила то прямо відійти не змогла.
І давай мені донька розповідати як важко їм було того стола з-за кордону доставити і у скільки він їм обійшовся. а я згадала свій кухонний стіл, що ще мою маму і тата пам’ятає і мало не розревлась там.
Десь я щось пропустила у вихованні доньки, чи це гроші на неї так впливають я не знаю. Уже й натякаю, уже й так і сяк намагаюсь пояснити, що ті п’ять тисяч, що вона мені щомісяця передає то ж не гроші зовсім для нас із її сестрою. То на стіл вона може витрачати такі захмарні суми, а на найрідніших п’ятірка і все?
Як же дитині своїй про її обов’язки нагадати? Ми ж її родина, як можна про нас от так просто забути?
Жанна П.
30,03,2023
Головна картинка ілюстративна.