«Пташине молоко» – один з найвідоміших десертів нашого дитинства, дуже ніжний і шалено смачний. Раніше цей рецепт тримався в суворій таємниці! Джерело
складові
Для торта:
- ✓ 2 пакети желатину (по 8 г)
- 1 стакан молока
- 1 стакан цукру
- 450 г сметани (20%)
- 450 г охолоджених збитих вершків
- олія для змащування форми
Читайте також: Злій долі, очевидно, було всього цього мало і через якийсь час у їх дім постукала нова ще стрaшніша бiда
Для глазурі:
- 5 столових ложок какао-порошку
- 5 столових ложок цукру
- 1 пакет желатину (8 г)
- 5 столових ложок молока
- 1 склянку холодної води
Рецепт приготування
1. У невеликій каструлі змішайте 2 пакетики желатину з 1 склянкою молока. Поставте на середній вогонь і збивайте, коли від молока піде пар – зніміть з вогню (не кип’ятіть!). Відставте в сторону для охолодження.
2. Змастіть скляну форму розміром 20 × 30 см рослинним маслом. У мисці електричним міксером на середній швидкості збийте 1 стакан цукру, сметану і вершки, поки все добре не змішано.
3. Продовжуючи збивати, повільно додайте теплу молочну суміш.
4. Відразу вилийте в підготовлену форму для випічки. Пригладьте поверхню якомога більш рівно. Накрийте і поставте в холодильник.
5. Для глазурі в невеликій каструлі змішайте какао-порошок, цукор і желатин. Збиваючи, влийте воду і молоко. Поставте на середній вогонь і доведіть до кипіння, безперервно помішуючи.
Суміш повинна стати рівномірною і гладкою. Відставте глазур в сторону і дайте охолонути протягом 1 години (але не в холодильник).
6. Повільно вилийте шоколадну глазур на вершкову основу. Охолодіть в холодильнику як мінімум 5 годин.
Смачного!,
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся