fbpx

Раптом погляд нареченої впав на молоду жінку, яка стояла осторонь і тримала за руку хлопчика років чотирьох. Дитина була маленькою копією її Олега

Вона, ця ніч, була, як пересмажена картопля на брудній пательні. Це зовсім не смакувало дівочій душі. Піднесено-яскравий настрій розгубився, бо відчув себе зайвим, а відтак, провагавшись, неквапом зник. Натомість у душу полізла сіра буденність.

Ось так почалося сімейне життя лише вчора одруженої…

Надійка завжди мріяла про щастя. Чому ж замість нього отримала сіру буденність? Де ж радість від того, що вона нарешті – дружина? Її чоловік – той красень Олег, за яким так багато подруг побиваються й досі. Він – молодий успішний бізнесмен, батьки його теж не прості, а на посадах. Це ж добре – у таку сім’ю потрапити… Чому ж тоді заміжжя принесло їй замість щастя гіркоту й розчарування?

Вона згадала вчорашній день. Весільні урочистості були аж надто святковими. Гості всміхалися, музики грали, столи – повні дорогих наїдків і вишуканого питва. А вона, наречена, сяяла у чудовому вбранні, як яблуневий цвіт. Олег був неперевершено галантним, гордовито щасливим. Усе чудово!

Аж раптом погляд її впав на молоду жінку, яка стояла осторонь і тримала за руку хлопчика років чотирьох. Дитина була маленькою копією її Олега.

– Хто це ?

– Де ?

– Та он жінка із хлопчиком. Чому вони не серед гостей? Це ж, напевно, ваша родичка?

– Ні, це не родичка. Це так, одна нахaба, бо й сюди припленталася. Колись я з нею зустрічався, але потім з’ясував, що вона бідна, як церковна миша. От і покинув.

– Але ж у неї дитина. Це твій син?

– Не знаю, не цікавився… Це все в минулому. Ось ти в мене – чудова наречена. Адже маєш посаг – аж три кав’ярні. Наші батьки подбали, щоб ми мали все. То не дивися на тих злиднів, хай нам не заважають…

Музики заграли вальс. Цей танок мав довести присутнім, що вони вже не наречені, а молоде щасливе подружжя. Проте Надійка несподівано для всіх різко відштовхнула Олега й побігла від нього. Він наздогнав її і, зберігаючи на обличчі чудову усмішку, тихо сказав:

Читайте також: На заручини до Анни приїхав Сергій з батьками, зібралася родина. На ранок хлопець пpокинyвся в oбiймaх… сестри Вероніки

– Не вибрикуй, на нас усі дивляться. Ти що, справді у кохання віриш? Дарма… Та я ж із тобою через багате придане одружився…

– Як же нам тепер жити разом? Ти ж обіцяв зробити мене щасливою.

– Обіцяв – зроблю, аби лиш слухала мене й корилася, Тоді тобі буде непогано. А як ні… Сама знаєш, скільки твоїх подруг за мною побиваються…

Знaйомі та й рідні дивувалися, що Надійчине заміжжя виявилося нещасливим. Вона не жалілася, але виглядала так, як перегоріла лампочка…

Мудрість людська вчить, що гонитва за матеріальними благами не повинна бути сенсом життя людини. Напевно, тому пари, які побралися з розрахунку, в більшості – нещасливі.

За матеріалами видання “Ого”, автор – Майя ЛОШКАРЬОВА.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page