Я прожила в шлюбі п’ятнадцять років, і у мене є син, якому зараз дванадцять років. Рік тому ми з чоловіком розлучилися. При цьому пішов він жити до коханки, а мені залишив іпотеку за квартиру і кредити по побутовій техніці. Всі кредити ми оформляли на моє ім’я, так як чоловік довгий час офіційно ніде не працював. А потім він знайшов собі роботу з хорошою зарплатою, і щось в ньому змінилося. Став менше бувати вдома, частіше почав ходити з друзями по кафе. І врешті знайшов собі коханку, і пішов жити до неї.
Не буду розповідати в подробицях, як я пережила цю зраду, але відходила я довго. Так чоловік, ще йдучи забрав з собою новий ноутбук, за який я потім ще півроку виплачувала кредит самостійно. Загалом, вчинив він, не порядно і саме це мене найбільше зачепило. Дитині допомагати не хотів, повісив борги мені на шию, і на зв’язок не виходив.
Я намагалася з ним поговорити по-людськи, просила допомоги у виплаті боргів. Пояснювала, що мені одній з дитиною буде дуже не просто. Але він відповів: твої борги – твої негаразди. Півроку нічого крім боргів, про нього не нагадувало. А потім він з’явився і сказав, що хоче спілкуватися з сином. Заборонити я не могла, син уже дорослий і ні в чому не винен. Він сумує за батьком, і часто про нього питав. Ну як я могла не дати їм бачитися? Правда я дуже сумнівалася, що мій колишній чоловік зможе навчити сина чогось хорошого. Приклад він подавав не найкращий. Але переступивши через себе, я відпускала сина на зустрічі з татом. І з часом зрозуміла, наскільки помилялася. Син став геть іншою дитиною, некерований, мене не поважає.
Після кожної зустрічі з батьком приносив додому дорогі іграшки. А коли я в черговий раз намагалася пояснити синові, що потрібно добре вчитися і допомагати мені по дому, він зовсім розійшовся. Сказав, що я нічого доброго не можу йому дати, і що краще б жити з татом. Мене ці слова дуже зачепили. Я так розумію, що під час зустрічей чоловік намагався дитину налаштувати проти мене.
Наступного разу, коли чоловік прийшов, аби провести з сином деякий час я примусила себе відчинивши двері влаштувати сцену. Ох і розійшлась я! Хоч і не вмію, але волала так, що сусіди повибігали. Привселюдно почала перераховувати усе те “добре”, що він мені зробив. Аби син чув, розповіла і про кредити і про те, як він залишив мене одну з дитиною, сам на сам з боргами. А в кінці заявила, що викликала наряд, адже він уже пів року не виплачує аліменти.
Треба було його бачити. Одне діло тишком усе робити, а зовсім інше – відповідати за скоєне. Та й здивувало його. що я здатна на таке. Хоча все це було не для нього! Мій син стояв і слова мовити не міг. Я ж шкодувала його раніше і не хотіла розповідати про те, який його татусь насправді.
Я вчинила не гідно. Опустилась до рівня колишнього, але саме це допомогло. Ми з сином стали командою. Тепер він не йде на зустріч з татом просто так. Він постійно у нього щось просить: одяг взуття, гаджети і кишенькові гроші.
— Тобі ж одній не просто, мамо. Я все розумію.
Схоже – подіяло, але чомусь так мерзенно на душі. Ніби, жаба всередині, слизька велика і неприємна.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
