fbpx

Рік тому о мене в квартиру переїхала братова. Мого брата не стало, а його дружина дуже важко переживала той період. Оскільки я теж сама живу, то й запросила її до себе в столицю. Я тоді її запевнила, що й з дитиною допомагатиму і відпущу її на роботу. От тільки хто ж знав, що так усе складеться

Рік тому о мене в квартиру переїхала братова. Мого брата не стало, а його дружина дуже важко переживала той період. Оскільки я теж сама живу, то й запросила її до себе в столицю. Я тоді її запевнила, що й з дитиною допомагатиму і відпущу її на роботу.

От тільки хто ж знав, що так усе складеться.

Юрко, брат мій покійний, одружився із Танею за рік до того, як його не стало. До того, вони собі удвох жили у нашому селі. а вже коли на світ син з’явився їхній, вирішили, що буде правильно узаконити свої стосунки.

Брата мого не стало раптово. Таня дуже важко переживала цей період.

Та ще й без засобів до існування вона залишилась, адже у родині заробляв тільки Юра.

Читайте також: Я заміж збиралась, аж до того моменту, як моя мама не познайомилась зі сватами майбутніми. Посиділа, послухала їх і мені прямо там сказала, що заміж мене за Івана не відпустить. Навіть передати не можу наскільки мені її слова були неприємними і несподіваними. А тепер ходжу, думаю, може й права вона?

Я довго думати не стала – запросила її до себе. Ну а що? квартира у мене трикімнатна. Ми самі тут із донькою. Місце для ще двох родичів точно знайдеться. та й район у мене якраз для мами із дитям – парк поруч із дитячими площадками.

Ми з Танею тоді говорили про те, що я їй із малим допомагатиму а вона на роботу вийде. їй потрібно було змінити обстановку, розвіятись, бо замкнулась у собі після того, як Юри не стало.

Максимко – мій маленький племінничок, приїхав до нас якраз на свій перший день народження. Юрко завжди із гордістю говорив, що у нього справжній чоловік росте – характер сталевий. Я сміялась, ну хто із батьків не нахвалює своє дитя? Яка сталь у немовляти?

Але на мене очікувало величезне відкриття. Максим і справді був дитиною із дуже важкою вдачею. Буквально, доки не отримає бажане із місця не зрушить. Йому два, але ось ця впертість у ньому така, що ми удвох дорослі ніяк не можемо її перебороти.

У нашій квартирі тихо буває лиш тоді, як малий спить, або як їсть. У інший час у нас гучно, гучно настільки, що сусіди жалітись почали.

І все б нічого, але нещодавно моя тринадцятирічна донька заявила, що йде жити до бабусі – мами мого колишнього чоловіка. Я була щиро здивована, адже у нас із нею прекрасні віднеосини. ніяких розбіжностей чи гострих кутів. У чому ж справа?

Виявилось, моя дитина просто виморилась від Максимка. Вона хоче тиші і спокою, заявила, що ніколи сма мамою не стане, бо вже побачила що то таке.

Донька настроєна рішуче, я бачу що їй і справді дуже важко, вона часто плакати почала. Але я не знаю. як зарадити.

Таня тільки на роботу пішла, ми із нею підлаштували наші зміни так, щоби із Максимком постійно хтось був. А тут таке.

Я розумію, що Максимко виросте і все буде добре, що цей період пройде. А що із донькою моєю робити. Вона вже речі зібрала. Свекруха колишня їй кімнату звільняє.

І Тані на двері не вкажу, але й доньці моїй дуже важко.

Як бути?

Ірина К.

24,07,2023,Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page