Селом чутки поповзли і мені одразу те принесла “подружка” Ліда. Говорить і в очі мені дивиться, чекає на реакцію. Сама стоїть, ніби й співчуває, ніби й підтримує, але ж я знаю. що насправді плітки збирає, аби було чим у магазині хвалитись.
Ледь я діждала коли та Ліда піде і одразу до невістки побігла.
Галина із моїм Павлом вісім років тому побрались. я їм хату мами своєї віддала, адже там будинок гарний. доглянутий, то чого пусткою стояти мусить?
Там вони і жили. Ремонти роблять по-техеньку. Під себе переробляють усе.
А три роки тому моєму сину наш родич запропонував роботу. Заробіток там мав би бути дуже хорошим, однак, вдома практично не з’являвся, адже то щось із морськими перевезеннями пов’язане.
Звісно, син мій одразу погодився. заробіток з тим що він мав не порівняти, та й гроші їм потрібні були. Хоч діток і не мали, але ж діло молоде. та й ремонти скінчити потрібно.
От так уже три роки мій син і плаває. Вдома лиш тричі був, та й то не на довго. Гроші він невістці передає. а вона уже тут роботами керує. Нічого не скажу, Галинка молодець. Така розумниця, так громотно усім розпоряджається, робота так і кипить.
А це, пішла чутка селом, що Галя. невістка моя, ніби як при надії. Мовляв у містечку вона карточку купувала до спеціаліста, та й так по всьому видає. що при надії. Я й не повірила спочатку, адже сина ми разом із нею рік не бачили, то яке там може бути “при надії”.
Побігла до неї, заходжу а вона сидить сало старе, аж жовте із хлібом чорним їсть. Ну тут уже й сліпий побачить і нетямущий зрозуміє.
Ох, я тоді, як наче і не я була, чесно. Зібрала сама її речі, як було у сміттєві пакети і виставила її геть. Сказала, аби й духу не було у моєму домі, аби більше не з’являлась у нашому житті.
Потім я сина набрала і, як сама знала і від людей чула – розповіла. Ну а що? Хай сорока яка на хвості принесе, чи мама рідна правду скаже. Він мовчки вислухав і сказав одне: “Зрозуміло”. А потім вимкнув зв’язок.
І уявіть собі, що уже через місяць, коли у сина зарплатня була я його набрала, аби запитати як і де я гроші можу отримати. А він мені каже, що вже все передав. Я отетеріла. Як кому, коли? навіть образливо стало, бо чужій людині білше ніж матері рідній довіряє. А він мені каже:
— Як кому – жінці своїй. Вона ж квартиру орендує, зараз ось на свою збираємо.
Я просто оніміла, не знала як і реагувати. Почала йому вимовляти, як так узагалі. а він мені:
— Мамо, я узагалі міг би із тобою після того, як ти мою дружину при надії з хати виставила, з тобою не балакати. Але у дечому я тебе розумію, тож розмовлятиму. Але запам’ятай одне: Галя моя дружина і у твого сина скоро з’явиться донечка. Якщо почую щось інше – більше ти мені не мама і ми не спілкуватимемось узагалі. – і вимкнув зв’язок.
От скажіть. як мені на таке треба реагувати? Як я моу мовчати. якщо перед очима така несправедливість по відношенню до моєї дитини.
Що це все узагалі таке?
14,07,2023
Головна картинка ілюстративна.
