Сестра чоловіка одразу сказала, що приїжджати з-за кордону, аби матір доглядати, не буде. Попросила чоловіка, або лшюдину найняти, або хороший дім старечий знайти. Олексій мій людина запальна і гонорова, сказав, що нам нічого від неї не потрібно і ми самі маму глядітимемо. От тільки на все у нього свої плани були від самого початку.
Свекрусі зле стало наприкінці лютого. І так у неї зі здоров’ям негаразди були, а події минулого року її і зовсім підкосили. Спочатку ніби нічого, ми її відходили, але з першими кадрами із-під Києва ситуація щодень погіршувалась.
Зрештою два тижні тому сталось те, чого усі найбільше побоювались – свекруха таки злягла. Я була з нею у стаціонарі і одразу сестрі чоловіка Ліді, яка на заробітках в Португалії, зателефонувала. Вона мене вислухала, пустила сльозу, а потім заявила, що повертатись не планує. Уже моєму чоловіку вона озвучила своє бачення майбутнього матері – доглядальниця, або хоспіс хороший.
Олексій мій почувши таке стримуватись не став. Нагадав сестрі, що саме мама її пелюшки в дитинстві прала і саме мама її на руках носила, коли та на ноги ставала. Проте сестра чоловіка відповіла:
— Одне діло, брате, з-під дитини пелюшку випрати, а інше, з-під старої людини. Я тут влаштувалась добре, скоро дім придбаю. Вибач, але я краще заплачу людині, яка погодиться за моєю мамою догледіти, ніж самій їхати і життя з ніг на голову перевертати. Я від мами не відмовляюсь, допомагатиму, але здалеку.
Чоловік мій сестрі своїй сказав. що на відміну від неї. він маму любить і тому нікого не підпустить до неї чужого, а сам коло неї ходитиме. Я ще тоді здивувалась, як то буде, але якщо сам, то й сам.
Проте чоловік вирішив усе за всіх ні в кого нічого не спитавши. Заявив мені, що я повинна звільнитись і глядіти його маму. Мовляв це мій святий обов’язок.
— Сестра буде по п’ять тисяч щомісяця передавати на всі потреби. Яка різниця у тебе точно ж така зарплатня. Тож ти анічогісінько не втрачаєш.
Дивлюсь на нього і не розумію, чи то він справді так вважає, чи з мене наївну хоче зробити. Кажу, що як так усе просто. то най сам і глядить. Мені шістдесят років, ледь сама по цьому світу ходжу, інколи і встати зі стільця не годна, бо спина так болить і руки. а він хоче, аби я жінку у вісімдесят три кілограми доглядала? То що мені лягти там, бо він комусь, щось довести бажає. та я й сама п’ять тисяч вітдам, аби сиділку найняти.
Схоже, будемо ми розлучатись. Чоловік не розуміє моєї позиції і стоїть на своєму. а я ні в яку не погоджуюсь. Залишила свекруху у стаціонарі і приїхала додому. Хай сам розбирається. одна дім у Португалії купує, інший норов свій показує. А я на всій вині.
Ну хіба я не права?
Маринка О.
29,12,2022
Головна картинка ілюстративна.
