Я зайшла уже тоді, як усі гості голосно реготали. Дивлюсь, мама почервоніла і теж сміється. Ну думаю, якийсь жарт теж посмішку одягла. І тут чоловік моєї сестри далі мову веде. Я аж підскочила аби йому гідно відповісти. але мама мене попросила не псувати свято. Я стримувалась, аж доки не почула про раритетну газову установку. Тут би ніхто не змовчав.
Я уже десять років як на заробітках за кордоном. Нині в Чехії працюю і планую у цій країні залишитись. Дуже мені подобається менталітет місцевий, та й перспективи у мене там досить таки хороші.
Додому я рідко приїжджаю. Тут навіть не робота виною, а те, що там, у Чехії у мене вже своє життя. Робота, дім, дозвілля. друзі. Та й хлопець у мене є. Відпустки ми з ним разом проводимо на відпочинку у різних країнах, тож до мами я на кілька днів у рік потрапляю.
А цьогоріч у мами ювілей – 50. Я придбала подарунок і вирішила, що побуду дома тиждень. Все ж, до свята потрібно було підготуватись, та й мама моя не з тих жінок, що побіжать сукню нову купувати, чи зачіску робити. Вона звикла заощаджувати у нас, але виходило так, що заощаджувала мама моя лиш на собі. Для близьких ніколи нічого не жаліла.
Треба сказати, що із мамою у квартирі моя сестричка старша проживає. Ніна ще коли із Олегом зустрічатись почала то його до нас у дім привела. Я тоді студенткою була, мало вдома часу проводила, а потім узагалі з країни виїхала. Які там між ними відносини були, чи є, я толком не знала. Мама ніколи слова кривого про них не казала, усіх онучат любила, а сестру з чоловіком не інакше як “доня” і “синочок” називала.
Так от, приїхала я додому на цілий тиждень. Виявилось, що мама свято заради економії вдома надумала відзначати. Я ж пообіцяла все оплатити, але дуже попросила перенести святкування в кафе. Мені щиро хотілось, аби мамуся не трудилась тиждень до свята, не бігала коло гостей, а просто відпочила. Зрештою, ми всі того заслуговуємо.
У святковий день, мама із стильною зачіскою і в новій сукні прибула в кафе. Треба було бачити очі гостей коли вони поглянули на ювілярку. Усі були у захваті і наговорили їй купу компліментів.
Свято вдалось. Всім нам потрібен був відпочинок, усі просто розслабились і щиро раді були бачити одне одного. От тільки дуже дивною мені була поведінка чоловіка моєї сестри. Олег ще із самого початку почав анекдоти про тещ розповідати. Ніби як і не образливо усе це звучало, але якось двозначно.
Я саме вийшла на кухню дещо уточнити, як чую у залі дружній регіт. Заходжу а всі, аж червоні так їм весело. Я й собі одягла посмішку, не знаю ж про що мова, але зауважила собі, що мама почервоніла. Аж чую що говорить мій зять і знову про тещ і зятів. Жарт був уже на межі і я аж підскочила, аби йому відповісти, однак мама мене попросила не псувати свята.
Аж тут чую, як він говорить щось про раритетні газові установки.
— А наша вночі вмикається, – говорить під дружній сміх, – Доки усі від нестачі потерпають я мушу відкривати вікна на провітрювання.
От тут я не стрималась, чесно.
— Ох, – кажу, – пожалійте його усі разом. Доводиться йому тещу у її ж домі терпіти. Треба ж таке, оженився на дівчині із квартирою, а в тій квартирі ще й мама її виявилась. Ходить, годить, борщами і котлетками паровими годує, дітей його ростить, а йому доводиться вікна відкривати. А в твоїй квартирі протягів немає?. Хоча, стривай… у тебе ж і квартири немає.
У залі тиша запала одразу. Зять аж почервонів, вискочив з-за столу і вже за хвилину ми почули, як ще старий форд мого татка, голосно ревучи мотором від’їхав від кафе. Мама щось одразу говорити почала, попросила до слова когось, а коли ситуація більш-менш зам’ялась то підійшла до мене висловити своє обурення.
Виявляється, що у них із Олегом завжди от таке спілкування було. Мама це все чує і заради сестри моєї згладжує кути і намагається не звертати уваги.
— Ну такий він собі, що я зроблю. Балакає, то хай балакає. Я можу зробити вигляд що не почула, або не зрозуміла. Головне, аби Ніні із ним було добре. А ти приїхала на кілька днів і наші стосунки зіпсувала. От що тепер буде. Хто ж це людині при всіх шматком хліба і дахом над головою докоряє.
От тільки я так і не зрозуміла, що я не так зробила? Тобто це нормально при гостях так про ювілярку говорити? А найприкріше, що схоже було на те, що усі присутні вже звикли до такої манери спілкування. Ніхто і слова не сказав.
А ви б змогли таке стерпіти.
Інна К.
05,07,2023
Головне фото ілюстративне.
