Сестра минулого місяця радісно повідомила, що вона з чоловіком, дитиною і свекрухою їде на море. Уже підшукували готель, і моніторили квитки. Щаслива людина, подумалося мені, у мене з відпусткою в цьому році взагалі не складалося, робота перла валом.
Я працюю на фрілансі і дуже залежу від кількості клієнтів і замовлень. Зараз їх дуже багато. З одного боку, це дуже добре, тому що є гроші. А ось з іншого, сумно, тому що часу на життя не вистачає зовсім. Дочка просиділа б все літо вдома, якби не мама і мої подруги.
Мама у нас ще працює, але знаючи мій завал на роботі намагалася частіше приїжджати, забирати внучку на прогулянку або на вихідні до себе. Це давало мені зайвий час на роботу, та й дитині не так нудно було. Ще виручали мої подруги, які жили поблизу. У нас діти майже одного віку, тому вони частенько вечорами заходили за моєю дитиною і вони гуляли у дворі.
Мені доводиться дуже багато працювати, щоб утримувати нас з дочкою. З чоловіком ми розлучилися близько року тому, аліменти він не платить, з дитиною спілкуватися не прагне. У нього нова сім’я і син, яким він марив. Тому викручуватися доводиться самій. Я не скаржуся, у мене виходить заробляти. Але ось дати дитині нормальне дитинство я не встигаю.
Тому коли сестра розповіла, що їде на море, я загорілася ідеєю відправити доньку з нею. Ні, якби вона їхала з сином одна, мені б і в голову не прийшло її просити – її дитині два, моїй чотири, одна вона з цією командою б не впоралася. Але вона їде разом з чоловіком та свекрухою, очей вистачить.
Тим більше, я не збиралася просто віддати дитину, зрозуміло, всі витрати за дочку я взяла б на себе, це не обговорюється. Я не бачила в цьому проблеми, оскільки я періодично сиджу з її сином. Свекруха у сестри живе в іншому місті, тому якщо їй потрібно на манікюр, в перукарню або з чоловіком їдуть в гості, вона привозить сина до мене. Я ж на дому працюю.
Незручно, звичайно, працювати, коли у тебе вдома такий малюк, але що робити? Сестру рятувати треба було. Ми ж родичі.
Тому коли я почула від сестри відмову, я була збентежена. Вона знає мою ситуацію і просто відмовляється мені допомогти. Своє рішення сестра пояснила, що з двома дітьми це буде не відпочинок, та й чоловік проти, щоб з ними їхав “чужа” дитина.
Чудове визначення – чужа дитина. Як сестрі потрібно залишити сина, так “посидь з племінником”, а як я попросила взяти дочку, так вона “чужа дитина”. Я ще раз пояснила сестрі, що всі витрати на дочку оплачу, але вона відмовилася. Сказала, що чоловік не зрозуміє, та й вона сама не відпочине з двома дітьми.
Я далі вмовляти не стала. Не хоче – як хоче. Але для себе вирішила, що і моя допомога сестрі теж закінчена. Мені теж ой як незручно сидіти з племінником, мені працювати треба. Саме це я їй сказала, коли після повернення з моря вона попросила мене про послугу.
Вони з чоловіком були запрошені за місто на день народження, дитина тільки у них, тому її присутність там було б не доречно. Сестра вирішила, що я як завжди без погоджуся посидіти з племінником. Але я відмовила. Мені ніколи, я працюю. Так, раніше якось сиділа, а тепер не хочу викручуватися, щоб і з малим посидіти, і своїй дочці час приділити, і роботу встигнути виконати. Не бачу сенсу.
Сестра ледь не плаче, сказала, що через мене вони нікуди не поїдуть. Поїздка на два дні, навіть мамі дитину не залишиш, вона працює. Я, як сестра сказала, вчинила не по-родинному. Нагадала їй, що вона мені теж відмовила у допомозі, але сестра заявила, що це зовсім інше.
Я ось різниці не бачу узагалі. Як гукнув, так і відгукнулось.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
