Я ніколи не була красунею і була страшенно щаслива, коли Ігор почав до мене залицятися. Красень, високий, розумний – пів факультету за ним бігало, а він обрав мене. Далі було весілля і батьки купили нам власне помешкання. Він був перспективним аспірантом, а я вчилася на магістратурі і мріяла про сина, який би був схожий на нього.
Довгий час мені це не вдавалося, я довго лікувалася… Це позначилося на наших стосунках, бо йому приходилося бачити мої червоні очі, а я вічно перепрошувала за свій вигляд.
Нарешті це чудо сталося! Я була така щаслива – у нас справжня родина! Ніхто його у мене не забере! На хрестинах нашого синочка тато запропонував Ігореві покинути університет.
– Ти вже маєш годувати родину, йди до мене в офіс, чогось навчишся, гляди – й директором станеш. Ми ж уже не чужі.
Ігор згодився і, справді, через якийсь час ввійшов в курс справ і почав доволі ефективно працювати. Тато говорив мені, що радий його метикуватості і його чекає великий прибуток в цій галузі. Я була така щаслива в той період! Син ріс, я радо прасувала Ігорю сорочки і повністю закинула думку про роботу, адже мені можна було просто насолоджуватися життям.
Таке щастя для мене тривало довго, доки якось не дізналася, що в Ігоря є інша. Цього слід було очікувати, але боляче було все одно. Я розповіла мамі. Але вона попросила мене мовчати. Сказала, що у всіх чоловіків таке буває і воно мине. Я погодилася. Але його пасія знайшла мене.
Так по-хазяйськи, розвалилася в моєму кріслі і виливала подробиці їхнього життя. Сказала, що при надії, а Ігор не може наважитися мені сказати, бо не хоче ранити. А вона, видно, хоче.
Ігор зайшов в кімнату і все зрозумів, почав сварити мене, що я його Юлю дістаю дзвінками та повідомленнями, що вона не може цього витримати і це шкодить майбутній дитині. Я просто кліпала очима і не могла слова сказати, бо сльози не спинялися. Далі все було як в сні – він збирав речі, а вона усміхалася від вуха до вуха…
Тато викинув його з фірми і заборонив з ним бачитися. Я не знаю якби це все пережила без мами – вона мене забрала закордон, де ми прожили до цих страшних подій.
Недавно Юля знову мені подзвонила. Виявилося, що Ігоря не стало – вони евакуювалися і попали під обстріл. Вона зараз шукає безпечне місце в Європі і вичислила мене по соціальній мережі. Сказала, що я винна Ігореві купу грошей, бо батько вигнав його і залишив без нічого, а я ввесь цей час розкошувала на його, а отже, її гроші.
Переглядаю її профіль і дивлюся на їхнього сина – він дуже схожий на нього, мов дві краплі… Мама каже, що ця Юля вип’є з нас усі гроші, а мені шкода дитину.
