Ми з чоловіком жили щасливо, ростили двох чудових, розумних синів, з боку сім’я виглядала ідеальною. Наші стосунки друзі і знайомі вважали прикладом для наслідування.
Я, звичайно, знала, що до мене Олександр не витримав конкуренції зі своїм другом, їм подобалася одна дівчина. Одружився з нею Володя, а Саша сох за нею, поки не пов’язав долю зі мною. Я була щиро закохана в нього, впевнена у взаємності почуттів, всю душу вкладала в наш скромний будинок. Спільна робота примирила Сашу з Володею, ми стали дружити сім’ями. Ох, уже ця дружба сім’ями.
Чоловік багато працював, я виховувала двох синів, тільки й встигала відводити їх в школу, в секції, займалася садом, допомагала батькам. З глухого району ми перебралися ближче до роботи чоловіка, купили трикімнатну квартиру, через вісім років, переїхали в двоповерхову квартиру, побудовану конторою, де Саша працював програмістом.
У нас з’явилися дві машини, відпочивати тепер їздили своїм ходом. Щоліта відправлялися всією сім’єю на Чорне море, по дорозі заїжджали і зупинялися на день в іншого друга Саші. Раніше вони разом вчилися, а тепер уже ми дружили сім’ями. Погостюємо, побалакаємо про все, переночуємо і в дорогу.
Так летіли рік за роком, діти виросли, поїхали вчитися.
Ми залишилися вдвох, правда, я доглядала за мамою і свекрухою. Чоловік запропонував взяти ділянку, побудувати котедж, продати для цього сад і трикімнатну мамину квартиру. Я погодилася, побудували будинок, обжилися, маму до себе забрали, свекруху відвідували в її міській квартирі.
Велику ділянку землі біля будинку мені довелося обробляти своїми силами. Працювала, як трактор, Саша вічно на роботі, намагалася йому не дзвонити, щоб не турбувати. У скільки він повертався, я не контролювала, втомлювалася просто.
У відпустку приїхав старший син, він вже працював у великій столичній фірмі, вирішив самовіддано допомогти мамі по господарству. Я була щаслива, ми спілкувалися, збиралися подивитися фотографії з його подорожей. Він пішов до батька в кабінет, батько і по вихідних був на роботі, включив комп’ютер, через деякий час чую його роздратований вигук, він по телефону з кимось сварився. Я забігла в кімнату, бачу на батьківському комп’ютері фотографії жінки. А син, як я зрозуміла, говорив з батьком.
Щастя випарувалося, залишилася гіркота життя. Син, вже не випадково, а навмисно перетрусив всю батьківську пошту, з’ясував, що рік уже Валька, дружина його друга, шле себе чоловікові. Ми до них два роки тому заїжджали, по старій дружбі, розповіли, що живемо в котеджі, діти влаштовані, все у нас добре. Вона й позаздрила, почала закидати чоловіка своїми фото і ось уже півроку, як приїхала, чоловік їй орендував квартиру, регулярно відвідує.
Довго я себе лаяла, за цю дружбу сім’ями, через яку моя сім’я розвалилася. Сини батька не зрозуміли, засудили, мене підтримали. Ми розійшлися. Одне втішає: я позбулася від непотрібного мені великого котеджу з ділянкою, живу в двоповерховій квартирі з мамою.
Все себе питаю: що я робила не так? Як я не відчула його походеньки, не почала здогадуватися, що він мене обманює?
Фото ілюстративне.
