Ще й курява за авто яке мене із Італії привезло, не вляглась, як на порозі стояли мої доньки. Обидві дивились на мене вовком, втім, як і одна на одну.
Послухала я їх послухала і обох за двері виставила. Бачте, які розумні, ще й папірці із підрахунками мені принесли.
Ніна і Неля дві мої доні. Сама я їх ростила – чоловіка мого ще в дев’яностих не стало. Тягнулась, як могла, а потім зрозуміла, що з такими роботами і заробітками, або тут ноги простягну, або треба їхати за кордон.
В Італію я подалась, там чи не всі жінки із нашого селища. Там мені знайома і роботу знайшла і допомагала перший час. Доглядала я вісім років сімейну пару, а нині двома дітками опікуюсь.
Робота не легка, бо мало того що із дітьми треба бути, так і роботу по дому робити, а вимоги досить суворі. Гроші платять хороші, тож я стараюсь, аби місця не втратити.
Цьогоріч відпустку спеціально не на свята, а влітку узяла. Думала тиждень вдома побути, а потім на курорт поїхати. Так, на курорт. Донькам щороку по тисячі на відпочинок у Туреччині передаю, так вони вже хвалять те море і ті готелі, що я й собі захотіла людиною побути. В Італії живемо не далеко від моря, але між відпочинком на морі і роботою біля того моря дві величезні різниці.
Тільки я в хату зайшла, тільки торбу в кут поставила і на ліжко лягла, як донька старша прибігла, а за нею і молодша одразу ж. Дивлюсь, а дівчата мої одна на одну із-під лоба дивляться і прямо шипять в очі. Нічого мені не розповідали такого раніше, ніби й не мали вони ніколи непорозумінь. а тут на тобі.
І тут обидві якось одночасно говорити почали. Виявилось, що дуже вже вони одна на одну ображені, але більше усього на мене. Старша папірець мені підносить. а там пораховано скільки і коли я меншій грошей передавала.
— Ти ось племінникам на іменини по сто євро передаєш. Виходить не справедливо, бо в неї троє дітей, а в мене як одна то що? Мені менше треба. Та й й передачі я отримувала останні рази. Ти на вісім кілограмів сестрі важчі передала. Я їй кажу “ділись”, а вона каже, що то не моє і нічого заглядати.
Тут менша мені давай доводити, що я виявляється їй насправді грошей менше передала, бо старшій на авто п’ятсот євро докинула минулоріч, а от їй ні ніяк ту суму не віддала. Тобто, насправді то вона ображена сторона.
Дивлюсь і дітей своїх не впізнаю. Видно давно то між ними, бо таке вже одна одній говорили, ніби й не сестри рідні і казна-хто.
Послухала я їх послухала і обох за двері виставила. Сказала, що віднині ні копійки ні тій не тій не дам, поки не помиряться і не попросять у мене вибачення.
Тепер ходжу сама не своя. Уже й сіла рахувати була, чи й справді може я стала причиною розбрату, але ж ні, ніби меншій до того на навчання для онука старшого передала кругленьку суму.
Тепер ні відпочинку, ні моря не хочу. Ходжу і думаю, як мені родину зберегти і доньок помирити.
Може їм передавати однакові суми просто, але все одно от прямо порівну не вийде.
Е-х! Як бути? Може є в кого порада яка?
Софія З.
14,06,2023
Головна картинка ілюстративна.
