Понад місяць назад можна сміливо сказати, що ніщо не віщувало біди. Ми жили, я середньостатистична родина.
У нас зараз маленька дитина і мені нелегко самій справлятися. Піти в магазин, чи приготувати їжу.
Ми живемо у новому районі міста, який ще не зовсім облаштований комерційними приміщеннями, тому за продуктами ходити треба досить далеченько, а з дитиною на руках, то просто іноді неможливо.
Деякий час назад чоловік почав скаржитися на проблеми на роботі, часто затримувався, чи просто приходив надранок.
Чоловік працює у ресторанному бізнесі, комендантської години в нашому місті немає, тому я щиро вірила, що він справді на роботі.
Я часто йому говорила, що мені дуже важко самій справлятися, просила змінити ритм життя, чи графік, чи, врешті-решт, змінити роботу.
Він обіцяв все зробити, як я прошу, обіцяв більше допомагати, але все залишалося на рівні обіцянок.
Буквально два тижні назад написав смс, що не ночуватиме вдома, що залишиться в друга, а коли повернувся, то ошелешив звісткою, що хоче розлучитися.
Мовляв, він відчуває постійний тиск з мого боку, що йому і без того важко на роботі, а тут ще й я зі своїм постійним скигленням.
Каже, що через мій теперішні характер відчуває повне згасання почуттів до мене, що не бачить сенсу далі зберігати шлюб.
Я чітко йому сказала, що розлучення зараз не дам, бо ж у нас дитина до року. Просила дати час нашим стосункам, хоча б три місяці, щоб прийняти якесь розумне і виважене рішення, але він категорично проти. Хоче розлучення тут і зараз.
Я не розумію такого поспіху, не розумію такої раптовості його рішення. В голові я розумію, що це кінець наших стосунків, а от серце не хоче у це вірити.
Підкажіть, що мені робити? Просто відпусти чоловіка, чи все ж спробувати знайти компроміс.
Фото Olesia Oleksandrivna.
