У свої сорок років наші знайомі наважилися взяти дитину з дитбудинку. У них дітей бути не могло, а про них вони мріяли. Втім, взяли вони дитину з притулку, трьох років дівчинку, назвали Інгою.
Інга коли росла, ми всі не могли намилуватися нею. Мало того, що дитина неймовірно гарна, так ще й мила, спокійна і дуже приємна. Рідко кому виходить взяти таку дитину з дитбудинку. Та й тітка Маша з дядьком Пашею доньку любили, наскільки ми бачили. Єдине, що вони мали різні погляди у вихованні, а це, як відомо не надто добре.
Але коли Інга стала підлітком, ось тоді і почалися справжнісінькі негаразди. А чому? А тому що тітка Маша ніколи ні в чому не відмовляла своїй донечці. Якщо я у 13 років ще грала у ляльки, то Інгу мама наряджала у наймодніший одяг і легко відпускала гуляти з друзями до дванадцятої.
Пам’ятаю, як мені постійно говорили, що я повинна вчитись і здобути професію. Інша справа Інга – почала погано вчитися, мати ніяк не відреагувала на це. Так само все їй купувала, все дозволяла. А дядько Паша постійно сперечався з дружиною, адже вважав, що вседозволеність ще нікому не дозволила вирости гідною людиною.
А коли Інга мала вісімнадцятий день народження, то повідомила батькам, що ті стануть бабусею і дідусем. Не знаю, як відреагували б мої, але того, що зробили батьки Інги точно б не було. Того ж дня дівчину виставили за двері вручивши її речі. Навіть слухати і знати її тепер не хочуть. Кажуть. що вона ніколи їм рідною не була і те, що вона так просто своє майбутнє занапастила, тому прекрасний доказ.
У Інги зараз усе гаразд. Вона виплила, мої тато і мама стали їй другими батьками, а її донечці бабусею і дідусем. А тітка Маша і дядько Паша через це не бажають з нами тепер спілкуватись. бачте, ми не підтримали їхнього рішення.
Інга працює і навчається. Її донечка пішла в садок. а мені спокою не дає одне питання: нащо їм узагалі дитина була?
Головна картинка – intermarium.news.
