«Що ти мене, Настю, не впізнаєш?», – питала колишня свекруха і кліпала очима. Мені хотілося так і сказати, що не впізнаю, бо вперше бачу її усміхнену, а ми ж разом прожили в одній квартирі десять років.
«Я чула, що ти коло адвокатів працюєш і мені треба якогось толкового порадити», – далі вона за своє і я сказала їй прізвище пристойного адвоката з нашої адвокатської агенції та пішла геть. Я не хотіла ні її розпитувань і сама, навіть, з ввічливості не хотіла знати, як справи у неї, її сина і його нової дружини.
Але раз вона заговорила за адвоката, то вже там щось не ясно.
Ця зустріч мимоволі мене заставила згадати минуле, яке я не хотіла згадувати. Подумати лишень, що десять років свого молодого життя я витратила на таке?
Жити з його мамою запропонував Сергій.
– Сама подумай, Настю, ти ще вчишся і я вчуся, де ми гроші візьмемо на оренду квартири? А в гуртожитку я жити не буду, хай би мені доплачували.
Я теж не хотіла жити в гуртожитку, тому погодилася, що з мамою жити краще. Де ж я знала, що мама мамі різниця? Я сподівалася, що Людмила Тарасівна буде мені за маму, але вона хотіла бути за маму лише Сергієві, але при цьому я мала її назвати «мамою». Якби ще було за що так називати. То я б і не сперечалася, але чуючи від неї лише невдоволення та зауваження, то кому таку людину захочеться величати найвищим титулом у світі?
І я їй завжди казала на ім’я та побатькові. А вона до мене ставилася, як до чужої. Так і жили, поки не закінчили навчання.
Сергій був старшим за мене на рік, тому закінчив першим, влаштувався на роботу і мав вже зарплату, хоч і невелику. Далі вже я вивчилася і стала шукати роботи, але мене чомусь не брали по спеціальності, вимагали досвіду роботи, а звідки він у мене візьметься?
І так я рік шукала роботу, як свекруха й каже:
– Вона й так роботи знайти не може, то народжуйте дитину. Я вам поможу, чим зможу.
Для мене це був вихід і я радо погодилася на це, як і Сергій. Ми ж не знали, що таке діти, тому й погодилися. Але минав час, а дітей так і не було. потрібні були гроші на обстеження і я попросила в чоловіка, а він не мав, тому попросив у матері.
– Я так і знала, що цим все обернеться. Толку від неї ніякого, жодної копійки в хату не принесла, зате хоче винести на ці обстеження дві мої зарплати? Хай сама заробить і крапка.
Я пішла на роботу в офіс, там треба було менеджерів і моя спеціалізація їх цілком влаштовувала.
Спочатку був місяць випробувального терміну, далі ще три місяці мінімальної зарплати, адже мене вчили всьому.
А ніхто ж не відміняв того, що ми скидалися на їжу і платили за комунальні. Коли я назбирала на детальне обстеження, то свекруха й каже:
– А ви п’ять років спільного життя святкувати не будете? Як-не-як, дата.
І всі мої гроші пішли на святковий стіл та гостей. Мої батьки та брат посиділи годинку і пішли, а от родичі Сергія затрималися, адже свекруха в деталях мала пояснити, чому у нас нема дітей, як я нічого в дім не приношу, крім клопоту.
– От якби Сергійко женився на Тамарі, – підхоплювали розмову родичі і вже з усіх кінців гуділи жіночі імена, на яких мав женитися Сергій.
Вони не звертали увагу чи я чую, чи ні, вони ж рідні, в себе вдома, а я тут чужа.
Знаєте, чоловік би міг мені допомогти з обстеженням, але він збирав на машину, то для нього була набагато важливіша справа, ніж мати дитину.
– Та встигнемо ми ще, ти матері не слухай, а у мене якраз зарплата хороша, то варто скористатися і відкласти.
Нарешті й мені вдалося назбирати потрібну суму і мені сказали, що я цілком можу стати матірʼю і порадили для повної картини запросити на обстеження чоловіка.
Я сказала про це Сергієві і тут же на розмову залетіла свекруха.
– Мій син теж цілком може стати батьком, а ти не знати, що виробляла в молодості і тепер нас тільки в видатки вводиш. Живеш стільки років на всьому готовому і не дякуєш долі, а шукаєш крайнього?
Я була вражена, адже Сергій був моїм першим хлопцем і першим коханням. Я думала, що ми будемо жити довго і щасливо, але ось зараз він стоїть мовчки і навіть не планує мене захистити перед такими словами, хоч знає, що мати зводить на мене наклеп.
Наступні роки воно якось саме тягнулося, я жила наче у сні, так звикла до всього, що й не думала міняти. Була рада за Сергія, який купив собі машину, була рада за свекруху, що її дитина біля неї, була рада за себе, що змирилася з усім.
Але не змирилася свекруха і одного дня мене попросили на вихід. Я так само мовчки пішла, а за кілька днів Сергій привів до свекрухи в квартиру іншу жінку.
Вона була з дитиною і свекруха дуже з того раділа.
– Вже у нас був один пустоцвіт, а тут одразу видно, що діти будуть, – розказувала вона всім знайомим і не знайомим, лиш би її слухали.
Я ж на чоловіків дивитися не могла, так мені було важко від думки, що я любила чоловіка, що я робила його життя приємним і комфортним, а за мить я вже не потрібна.
Мама мене попросила переїхати до них, відпочити від такого шлюбу і відновитися. Справді, рідні стіни мене лікували і вертали до життя. А за кілька років я прийняла пропозицію свого однокласника і вийшла за нього заміж. Ви не уявляєте, яким було моє здивування, коли я зрозуміла, що чекаю дитину.
– Цього не може бути, – бурмотіла я над двома смужками.
– Може, може, – обіймав мене чоловік.
Я пішла в декретну відпустку, потім Андрій купив нам квартиру у місті і ми переїхали в простору квартиру, я така була рада, що нарешті господиня у власному домі, ви й не уявляєте. Далі влаштувала дитину в садок, вийшла на роботу в адвокатське агентство, чоловік мене в усьому підтримував і я була цілком щасливою жінкою.
І ось в такий момент, коли над тобою безхмарне небо, з’явилася ось ця чорна хмара. Я дуже сподівалася, що Людмила Тарасівна не прийде до нас, бо ціни тут доволі високі, адже фахівці добрі. Але вона прийшла, побачила мене та розплилася в щирій посмішці, а мені аж мороз пішов поза шкірою.
– Настю, маєш кілька хвилин, – почала вона.
І з її розмови я зрозуміла, що нова жінка Сергія побачила, як Людмила Тарасівна хоче дитину, тому не довго думала та сказала, що вже чекайте через дев’ять місяців. Дівчинка була здорова, Людмила її полюбила, пилинки здувала, далі ще одна дитина на світ з’явилася. Людмила Тарасівна попросила невістку вже заспокоїтися, бо три дитини на Сергієву зарплату, то таки багато. І стали вони жити, але вже невістка почала права свої вимагати, свекруху відправляти в село. А через якийсь час та й зрозуміла чого, бо діти росли і риси були геть не Сергієві. Та зробила тести і виявилося, що діти не Сергія, але вони на нього записані. Тепер вона хоче все пустити в справу аби випхати нечесну невістку зі своєї квартири та з життя свого сина.
Але я не розуміла одного – чого вона до мене ластиться? Може вона думала, що я вплину на ціну за послуги, коли вона до мене буде така добра? Як ви думаєте?
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
