Робота в невеликому приміщенні кипить – готують партію для бійців 14-ї окремої механізованої бригади. Як розповідає волонтерка Наталія Майструк Суспільному, щоб пошити одну пару рукавиць, необхідно вирізати 26 деталей-заготовок, а є ще й різні розміри, тут від восьмого до одинадцятого розміру.
“Шкіра різна. Є шкіра тонша, бо кожна заготовка з іншої тканини йде. Ми сюди стараємося, щоб більше було замшу, щоб середина була, де рука, м’якшою”, – говорить Наталія
Свої перші рукавиці вони шили для військовослужбовців, які несли службу на Луцькому аеродромі і для тероборонівців.
“Хлопці хвалять, кажуть, що вони їх добре захищають. Так, як наші хлопці і по лісах, і болотах, і по всьому – це дуже зручно. Дуже добре танкістам, тому що вони не здирають ці кісточки, не робляться рани”, – розповідає інша волонтерка Тетяна Васильєва.
Тетяна Макаревич, ще одна волонтерка, шиє з заготовок рукавиці у себе вдома, витрачаючи на одну пару годину часу. Також їй приходять на поміч інші швачки.
“На початку я працювала тижнями, але зараз така ситуація, що треба і біля будинку, і трохи ще заробити щось на хліб. Три дні на тиждень я шию рукавички. Вони допомагають нашим солдатам, ми душу вкладаємо сюди в якомусь сенсі”, – каже Тетяна.
Попри ситуацію і втому, волонтерки впевнені в одному – будуть допомагати до перемоги. Всіх небайдужих просять приносити старі шкіряні речі до волонтерського центру на вулиці Вахтангова в Луцьку.
Фото: колаж.
09/26/2022
