fbpx

Щойно мамо до нас оце перебралась, так і почалось. От я думаю у неї є десь спеціальна література у якій вона що їй треба вичитує і нам видає. А бачили б ви мого чоловіка: “Мамочко, давайте встати допоможу, мамочко тримайтесь давайте я вас до спеціаліста знайомого завезу”

Щойно мамо до нас оце перебралась, так і почалось. От я думаю у неї є десь спеціальна література у якій вона симптоми вичитує і нам їх видає. А бачили б ви мого чоловіка: “Мамочко, давайте встати допоможу, мамочко тримайтесь давайте я вас до спеціаліста знайомого завезу”.

Мама моя усе життя у місті прожила. Мене бабуся виховувала, а мама лиш у відпустку приїздила. Коли я виросла мама мене в місто забрала на навчання. але я швидко заміж тут у селі рідному вийшла і навчання закінчила вже заочно.

А сучасність ось яка. Моя мама постаріла і виявилось, що навіть маючи квартиру у столиці їй самій важко на восьмий поверх підійматись. Вирішила вона про те що у неї є донька в селі згадати.

Я її не запрошувала, вона сама приїхала  одразу ж з речами. Ну приїхала і добре. У нас дім великий і теплий – усім місця вдосталь.

Але ось що мене уже другий місяць із себе виводить. моя мамо щоденно на щось жаліється. То нога. то рука, то защімило, то колить. то пульсує. або навпаки холодне. то вона по стіні йде. а то узагалі і з ліжка підвестись не в силах. А мій чоловік? Я його і не впізнаю. Бігає навколо неї: “Мамо, мамо, вам зле? Водички, крапельки, теплого, холодного?”. І якби ж тільки це. Вони ледь не щоденно їздять у місто на перевірку. Привозять тільки чеки метрові з аптеки, уже скоро свою відкриємо. стільки у нас усього набралось.

Мама приїздить задоволена і вже якось зразу здорова. А чоловік ще й на мене дивиться з докором, мовляв не можна так, мама у нас одна на двох залишилась, а вона уже у віці. за нею догляд потрібний.

Я вже думаю. що в неї десь енциклопедія є спеціальна. там вона симптоми вичитує. Не подумайте я людина добра, але ж не сліпа? Зранку ледь з ліжка підіймалась. а повернулась з огляду. що дівчина молода і не скажеш що людині 75 у минулому місяці виповнилось.

Що мені з усіма цими концертами робити я вже не знаю. Уже не раз з чоловіком говорила – не підігруй але він дивиться на мене і не бачить і не чує. У нього одне на устах: “Це ж мама наша. Моєї ж уже немає”.

А грошей скільки пішло, людоньки! От як все це припинити?

24,12,2022

You cannot copy content of this page