Щойно я приїхала в село за речами своїми, як на порозі з’явилась мама і сестра моя. Я подумала, що вони мені допомогти хочуть, той зраділа. Запросила їх у дім, поставила чайник, однак вони мене спинили. “Сядь, Ларисо, – попросила мама, – У нас до тебе дуже серйозна розмова”.
Шість років тому мене з двома дітьми залишив чоловік. Жили ми у столиці і оскільки зарплатня моя не могла забезпечити нам гідного рівня життя у великому місті, я вирішила переїхати до мами в село. Зателефонувала неньці, а та лиш зітхнула гірко і сказала, що я зможу у неї зупинитись буквально на кілька днів, адже місця вільного немає у неї.
Справа в тому, що вже вісім років як у батьків моїх сестра проживає з дітками і чоловіком. Вона як заміж вийшла, так біля тата із мамою і залишилась. Могли б вони уже й дім собі придбати окремий, але як я зрозуміла, не хочуть вони в селі жити, а мріють про квартиру у місті. Тримають корову, биків, здають в оренду землю, кажуть, що на однокімнатну вже й зібрали.
Я й справді пожила кілька днів і мусила йти у стару бабусину хату. Перший час, доки я там усе до ладу приводила, то діти в мами ночували, а я спала там на старому ліжку і такому ж древньому матраці.
Чоловік аліменти платив мізерні, тож я почала активно шукати роботу. чи хоч підробіток. Хапалась за будь-яку можливість, аж поки одного разу не запропонувала мені подруга спробувати їй допомогти. Вона одяг через інтернет перепродувала якось і справа пішла, та так, що потрібна вже й помічниця була. То був мій шанс і я узялась.
Паралельно із тією роботою садила сад і приводила до ладу своє подвір’я. Заробляти почала по сільським міркам досить таки добре, у домі і пральна машинка з’явилась і телевізор новий і холодильник, за п’ять років уже сама дім свій не упізнавала.
А минулоріч я надумала посадити виноградник собі невеликий. Час тоді був складний, але саме в роботі біля землі я знаходила спокій і умиротворення. Шукала де ж би взяти гарних посадковий матеріал, адже в цьому ну нічого не розуміла. Одна знайома мені підказала приватний розплідник. Мовляв там усе купує і мені радить.
Так мене доля з Андріє і звела. Він удівець, має двох дорослих доньок, які живуть за кордоном. Має землю, сади, виноградник і кілька теплиць із квітами і овочами. Робота кипить із ранку і до пізнього вечора. окрім того є у нього і своя пилорама.
Закрутилось у нас все швидко, хоч і жили далеко. Три місяці тому він мені запропонував стати його дружиною.
Знаєте я ні хвилинки не сумнівалась, адже не тільки кохаю, а й глибоко поважаю Андрія. Доньки його благословили нас, а мої діти дуже гано із ним ладнають.
Тиждень тому я приїхала забрати зі своєї хати залишки речей. Дрібнички, однак дуже мені необхідні: ніж. улюблене дзеркало і порося-скарбничку. Саме тоді і прийшли до мене мама і сестра:
— Ларисо, – каже мама із мені голосом чужим, – У нас до тебе серйозна розмова. Ми тут про Андрія твого дізнались трішки. Ти заміж не за просту людину вийшла, а за дуже і дуже заможну. Тому, Ларисочко, просимо тебе пам’ятати про родину і не зазнаватись. Ми від тебе помочі очікуємо. Пам’ятай, що сестрі і мені допомога твоя просто необхідна буде. Бачу в тебе сумочка з’явилась брендова. Скільки тисяч за неї віддала? А могла б запитати, чи не треба нам чого, перш ніж кілька тисяч на дрібницю витрачати. І чоловіка свого привчи, що у тебе є сім’я і що ти нам завжди помагала і помагатимеш.
Я тоді за жарт все сприйняла, надто дивними вже були їхні слова. Пообіцяла, що не зазнаюсь і завірила, що ніколи носа не задеру.
А вчора дзвінок:
— Ларисо, – знову мама, – Сестра твоя квартиру знайшла таку, про яку мріяла усе життя. Ти ж знаєш, що половина суми у них є. Докинь половину а вони тобі повернуть згодом. Ти ж обіцяла допомагати і не забувати.
Я й отетеріла. У мене просто мову відняло від такої заяви. Сказала мамі що не маю таких грошей, а вона фиркнула і вже за п’ять хвилин чую, як вона із Андрієм про це ж говорить.
Мені нині дуже соромно і справді незручно перед чоловіком. Не знаю, чи варто узагалі після таких маминих “фокусів” продовжувати із ними спілкуватись. Він мені нічого не сказав, але я бачу, що для нього то теж було не надто приємно чути.
Що робити? Невже і справді треба обмежити спілкування із сім’єю? Сьогодні мама мене тричі набирала і написала повідомлення що сестра вже про все домовилась.
Лариса Т.
28,03,2023,
Головна картинка ілюстративна.
