Ольга Мільченко разом з чоловіком жили на Донеччині в будинку сімейного типу з вісьмома прийомними дітьми. Одна дівчинка зараз перебуває в Чехії, а найстарший прийомний син воює в лавах ЗСУ.
“Страшно дуже. Щодня чекаємо на дзвінок або SMS від сина. Хлопець — молодий, йому немає ще 20 років. Він так вирішив. Ще за три місяці до повномасштабної війни син хотів піти та підписати контракт. А після 24 лютого він поставив нас перед фактом: “Я вдома сидіти не буду. Я піду воювати”, – розповідає Ольга Мільченко Суспільному.
У квітні через обстріли родина покинула свою домівку та перебралася у село Залуква Галицької територіальної громади, де вже жила сім’я рідного сина Ольги Мільченко.
Жінка розповідає, що сподівалася до останнього, що бойові дії припиняться, але коли вибухи були вже за 2-3 км від їхнього будинку, вирішили їхати.
“Ми вчасно виїхали звідти. На щастя, діти не бачили ніяких страхіть. Ми тільки чули далекі вибухи. Діти не отримали такої моральної, психологічної тpавми”, – каже Ольга Мільченко.
Діти нормально перенесли 1 200 км дороги, а от двом поні – Мишці та Міші було найважче. Тварин перевозили у спеціально обладнаному причепі.
“Найбільше хвилювань було через Мішу. В нього — хвоpі ноги. А це таке навантаження – стояти 13 годин. І ще стpес, шум автомобілів. Він не міг лягти, лише переминався з ноги на ногу. Це було для нього дуже важко. Але наш Міша героїчно все переніс”, – розповідає Ольга.
Мишку сім’ї довелося віддати іншій родині в Коломию, де були належні умови для її утримання. Мішу, каже Ольга, завжди триматимуть при собі, бо потребує особливого догляду через проблеми зі здоров’ям.
“Я планую так: щоб не трапилося, ми будемо голодні, але Мишка ми свого не кинемо. Тому що це – дитина, лише на чотирьох ногах”, – каже Ольга Мільченко.
Зараз родина підшуковує собі нове житло та оформлює дітей до школи.
Фото: Суспільне.
07/04/2022
