Сходила я свого часу заміж і так “наїлась” отого “щастя”, що зареклась у таке більше вступити. Папірець про те, що я нарешті таки розлучена, сприйняла як найвищу ласку Божу, а на паспорті у який повернулась дівоча фамілія, дала обітницю більше ніколи не робити подібних помилок. От тільки чи ж знала я тоді, що доля мені приготувала.
Перший мій шлюб був надто не щасливим. Ото тільки із великої любові і самовіддачі у людини може бути настільки глибоке і всеосяжне розчарування. Мій павло так міцно був прив’язаний до своєї мами, а та так пильно охороняла добробут свого сина, що я нашому шлюбі була третьою зайвою.
Звісно. я намагалась боротись. На те, аби мій чоловік таки подорослішав я поклала усі свої сили, надії і сподівання. Нині смішно сказати, а тоді у свої 22 я щиро вірила у те, що любов здатна перемогти все. таки так, перемогла любов, але не наша із чоловіком.
Зрештою, я здалась і заявила, що йду. Якщо чоловік ту новину сприйняв абсолютно пасивно, то свекруха по стелі бігала. Бачте, коли я намагалась творити свою родину, вона вставляла пруття в колеса, а от коли я піти вирішила, та будь-що мене не хотіла відпускати.
Оскільки з того шлюбу я вийшла у тому ж становищі, у якому була до нього, то гостро постало питання власного житла. Так, мама моя намагалась мене переконати, що я одна дитина і що наш однокімнатний “палац” перейде у спадок саме мені. але я мріяла про інше життя.
Майже тридцять років я працювала в Італії паралельно збираючи будуючи будинок моєї мрії. за цей час у мене за містом виріс двоповерховий котедж, сад, розарій, і навіть. власний городик маю. Покинула все і повернулась в Україну жити у будинку своєї мрії.
Скажу одразу. що свою обітницю я пам’ятала і від чоловічого племені трималась подалі усі ці роки. Кавалери були, мене на заздрість подругам. кликали періодично заміж. однак я не мала ніякої охоти до ярма. При кожній нагоді озвучувала свою позицію і зарікалась разів із тисячу ніколи, ніколи не отримати ще раз того штампу у паспорт.
Приїхала я додому тоді, коли мені було трішки за 50. Спершу була неймовірна ейфорія, адже саме того я прагла і хотіла, про от таке життя мріяла. Забрала із міської квартири до себе маму, висаджувала квіти, кущі, а вечорами під мірний стук маминих спиць в’язальних. читала книгу.
Але, якось у моєму житті і на порозі мого дому з’явився Богдан. Ім’я красномовне, адже саме таким мені і був той чоловік. Тихий. неймовірно спокійний і не по роках мудрий, він зумів подарувати мені відчуття захищеності і стабільності. я й сама не помітила, як покохала його щиро і саме я покликала його одружитись.
Він тоді усміхнувся гірко і сказав, що я навряд захочу жити із ним, адже в нього ще й донька є 10 років.
— напевне. це наша остання розмова, – сказав мені Богдан. – Як тільки жінки дізнаються. про те, який “завидний2 з мене жених, одразу в тумані озчиняються. так що я тебе зрозумію, якщо й ти зникнеш.
Я ж наміру не мала зникати. чи розчинятись. навпаки, у мені лиш ще більше з’явилось поваги до свого обранця і я попросила познайомити мене із його донечкою.
З того знайомства я повернулась окриленою. адже дівчинка виявилась дуже милою і доброю. Я поділилась із мамою своїм щастям і попередила, що скоро у нашому домі більше люду буде, адже я заміж виходжу.
— Ти що це надумала на старість років, – раптом “завелась” моя мама, – На носі 55, а що з літ той з розуму, чи то як? Він від тебе на скільки – 10 років менший? Свого щось має. окрім того у що вбраний? То скажи, яка то така любов у нього раптом прокинулась, а? Чи ти не розумієш хто він?
Мені було дуже прикро чути це від рідної мами. Її слова стали для мене холодним душем, адже ж я мріяла про те, що вона мене вітатиме, а не от так усе поверне.
Ми з Богданом уже рік, як зустрічаємось. за цей час жодних “тривожних” дзвіночків з його сторони. Повірте, я не з тих кому пасують окуляри рожеві, та й у тамні любові не заблукала, ніби як.
Мама проти категорично, подруги відкрито біля скроні пальцем крутять, а я не знаю. що й думати.
Може я чого не бачу? Невже ж 55 особистого щастя вже не варто чекати і про любов треба забути?
Головна картинка ілюстративна.
23,10,2023
