fbpx

Сідаємо в таксі у Ґданську, там прапорець Грузії. О, – кажу, – ми любимо Сакартвело. Але від розмов про найкращі хачапурі в Кутаїсі швидко переходимо до теми російсько-української війни

.Водій, грузин, не задоволений моїми словами про те, що повертаюся до Києва.

«Навіщо ти це робиш? Ти ж з дитиною!».

Я починаю трішки сердитися. Але наступні його слова мене знеструмлюють.

«У Маріуполі воювали мої рідний брат, дядя і двоюрідний брат. Двоюрідний брат там поліг. Інші далі воюють в Україні».

Після паузи тихо і похмуро додає:

«Я теж хотів їхати воювати за Україну. Але ми з братом вирішили, що якщо обидва загинeмо, то наш рід і прізвище зникнуть».

Короткі зустрічі, нестерпні small talks.

Iryna Тsilyk.

Фото: ілюстративне.

06/11/2022

You cannot copy content of this page