Ні, я не змінила зовнішність чи статус, роботу… Я й далі працювала в тому ж колективі, що й десять років тому, жила з тим самим чоловіком, виховувала дітей і не відмовлялася від родини. та є зовнішність і навіть вага, вже не знаю чи це в плюси записувати чи в мінуси.
Але розмови йшли і першими не витримали на роботі.
– Ірино, ти дуже сильно змінилася. У тебе щось сталося?, – спитала моя напарниця.
– Ні, а чому ти питаєш?
– Ти стала якась інша, таке враження, що ти думками десь далеко.
– Справді? Ні, я тут.
– Тоді ти допоможеш мені зі звітом у мене діти захворіли?
– Я б радо, але мої теж, так що мушу бігти, – відказала їй я, а та аж рота роззявила.
Далі долучилися й родичі. Першою не витримала тітка Ліда.
– Ірино, а чому ти не приїжджаєш до нас? Помагати не хочеш, а брати домашнє біжиш.
– Ваша правда, тітко Лідо, навіть не думала, що це все так не справедливо. Тому я все усвідомила і більше не буду брати у вас нічого, вибачте мене, будь ласка. Може, вашій доньці подзвонити хай приїде?
– Ще буде Вірочка в село їхати, у неї спина!, – відказувала тітка.
Мої дорогі чоловік і діти теж зауважили, що мама не така, як їм треба.
– Мамо, ми не хочемо разом робити. У нас нема часу. Сама зроби!, – казали вони, а я не кидалася все переробляти, бо я ж мати, а лишала все до їх приходу і на наступний день, і на наступний тиждень, поки діти самі не були зацікавлені і в порядку в кімнаті, і порядку в портфелі.
Чи не найважче було з чоловіком. Він питав, хто це на мене так вплинув і він має з тією людиною поговорити.
– Тоді говори сам із собою, – казала я йому, – бо саме ти наштовхнув мене на такі думки і таку поведінку.
Справа в тому, що якось, після мого чергового напучування родині, я помітила в дзеркалі, як чоловік мене пародіює.
Діти пирхали. Їм було дуже весело. В дзеркалі відображалася й я – знервована жінка. Яку нічого не влаштовує і все йде не за її планами.
І тоді у мене виникла ідея – а якщо я вестиму себе так, як вони, буду їх віддзеркалювати, то чи щось зміниться?
І о диво: я перестала працювати за всіх, хто лиш мене не попросить чи то колега по роботі. чи то рідна тітка, чи люба дитинка. Чим менше роботи. тим більше часу на свої справи і на відпочинок. Я справді стала дуже врівноважена, адже не допускаю до себе чужі і не потрібні мені дії.
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
