Скільки б не говорили, що найкраща подружка – подушка, коли на душі накипіло від образи, все ж попри поради на кшталт «розкажи краще котику, песику, пташці, а не подружці», хочеться таки розказати подрузі, що мій чоловік мене ігнорує й уникає, вранці йде не снідаючи, бо «спішить», пізно ввечері не вечеряє, бо «не голодний», у вихідні десь їде, бо «має справи», нічого не пояснює, бо «тебе то не стосується». Тож коли подруга Рая прийшла зробити викройку сукні, я зраділа їй, але приховати свій кепський настрій не зуміла і вилила з душі все, що накипіло за останні дні.
– Не хотіла тобі говорити, – вислухавши мене, сказала Рая, – але мені здається, що в твого Ігоря з’явилася інша. Бачила його вчора в кав’ярні з молодою білявкою, воркували, як голуб’ята .
Коли Рая описала «суперницю», я дещо заспокоїлася:
– Та це ж його секретарка Ліда. Мабуть, просто пішли повечеряти й обговорювали щось по роботі.
– О, так-так, в офісі їм часу не вистачає, – не дала мені позбутися сумнівів Рая.
А ввечері я взагалі почувалася щасливою: Ігор подарував мені улюблені квіти, привітавши мене із підвищенням у відділенні банку, де я працювала, був до мене особливо уважний та ласкавий. Отже, він мене кохає. Навіщо тільки я слухала Райку й накручувала себе? Але прийдешній день приніс мені нові сюрпризи.
Наближався день народження моєї шістнадцятирічної доньки Алінки, і я вирішила зайти в ювелірну крамницю приглянути їй коштовну прикрасу і, порадившись із чоловіком, подарувати доньці на перше повноліття. І тут я несподівано побачила Ігоря із секретаркою. Вони уважно розглядали сережки на вітрині й мене не помітили.
Так ось воно що: вчора квітами Ігор просто загладжував вину переді мною.
Я поспішно покинула крамницю й зателефонувала Раї, щоб поплакатися й розказати, що Ігор точно піде від мене, якщо вже дійшло коштовних покупок для Ліди. Подруга не заспокоювала, а радила чимскоріше розійтися з ним, мовляв, вона розлучилася, і що, навіть здоровіша стала, грошей, щоправда, менше, зате спокою більше. Та мені не хотілося про таке думати.
Я вирішила за чоловіка поборотися й почати стежити за ним, потім передумала: «Та хай гуляє до другого повноліття доньки. Аліна вступить в університет, тоді з Ігорем розлучимось і хай він сплачує за її навчання до двадцяти трьох років». Та не могла стриматися, щоб не поритися в речах благовірного задля доказів невірності. А хто шукає, то таки знайде. Ось, золоті сережки для його любки і дорогі парфуми. Очевидно, подарує на день народження. А парфуми мої улюблені, до речі. А, може, мені подарує, щоб відкупитися? Ні, відкладати в довгу скриню, щоб вивести гультяя на чисту воду, я не буду.
На роботі я відпросилася в керівника, буцімто за сімейними обставинами й викликала таксі. Ми під’їхали до установи, де працював мій благовірний. Я чекала, що вийде він із секретаркою, але Ігор сам сів в авто і попрямував у протилежному напрямку. По дорозі він підібрав симпатичну шатенку, отже, Ліда в нього не єдина, виявляється, «сивина в бороду – біс у ребро». Вони під’їхали до майже заселеної новобудови, потім зайшли в під’їзд, і у вікні квартири на четвертому поверсі блимнуло світло. Я все знімала на телефон, але не витримала й піднялася слідом. «Пора постави край цим походенькам підтоптаного ловеласа», – подумала я.
Двері квартири були прочинені. Я тихо ввійшла і була ошелешена побаченим і почутим. Голос мого чоловіка й молодої жінки лунко відбивалися від абсолютно пустих стін оселі, яку ще потрібно було побілити-пофарбувати та умеблювати. Вони обговорювали умови купівлі й ціну, звертаючись один до одного на «ви». Вийти непомітною мені не вдалося.
– Ти що тут робиш? – Ігор був приголомшений моєю появою і вибачався перед клієнткою.
Таксиста я відпустила зразу, як приїхала, бо знала, що який би Ігор не був, але ми разом поїдемо додому. Так і було. Ми їхали мовчки, поки підвозили дівчину, а потім я розійшлася по повній програмі.
– Дай спокійно доїхати, – руки чоловіка тремтіли на кермі, – поговоримо вдома.
Це трохи мене остудило, і ми мовчки доїхали додому
На щастя, Алінка вже спала, і ми почали з’ясовувати стосунки. Хай так, та друга не його дама серця, залишається Лідка. І чому він, керівник юридичного відділу, узяв на себе роль рієлтора? Для кого ті сережки й парфуми.
– Духи для тебе, кульчики для донечки на шістнадцятиріччя. Підглянув, що саме ви з Алінкою в каталозі розглядали. Захотілося зробити моїм дівчаткам сюрприз. Радився з Лідою. А тут ще й трапилася нагода тимчасово підзаробити ріелтором. Ти ж тепер на новій посаді більше за мене заробляєш, вся в роботі, на мене нуль уваги, але без Раї і дня не проживеш.
Мені було соромно за свою недовіру, довелося перепрошувати чоловіка й робити висновки.
