fbpx
Історії з життя
Слова зятя дуже мене зачепили. Невже всі стосунки потрібно будувати на грошах?

Я відносно недавно вийшла у заслужену відпустку. Моя робота завжди приносила мені задоволення, але на пенсії я вирішила більше не працювати. Мабуть, я дуже сильно віддавалася роботі весь час, бо під кінець стала до неї байдужа.

Опинившись у вільному польоті, я довгий час не могла знайти собі заняття до душі. Всі мої однолітки займаються улюбленими хобі, а у мене такого нічого не було. Хтось із них шиє, хтось в’яже, хтось займається бісероплетінням. Вони, таким чином, заробляють додаткову копійчину і отримують задоволення. А для мене ці заняття непосильні. Я ніколи не була старанною і терпеливою.

Я, звичайно ж, перепробувала всі ці справи, але швидко зрозуміла, що це не для мене. Потім намагалася зайнятися кулінарією. Це ближче мені і цікавіше. Але на продаж готувати не зможу, а домашні теж так багато не їдять. Тому, займаюся нею, але в міру потреби. Як всі.

Мої подружки виставляють свої роботи на конкурсах. Одна навіть виграла один, і поїхала по путівці в санаторій. Нехай і не в найкращий, але для безкоштовного проведення часу дуже навіть гарна підмога. Вона повернулася з відпустки не одна, а з майбутнім чоловіком. Подруга овдовіла десять років тому, а такі зміни пішли їй тільки на користь. Але у мене мій коханий живий і здоровий, тому я тільки пораділа за подружку і побажала їм щастя.

Я багато часу проводжу з маленьким онуком. Діти живуть окремо від нас, тому моя допомога дуже доречна. У них працює нянею моя добра знайома, яка все життя пропрацювала в дитячому садку в яслах. Це дуже добра і ніжна жінка. Моя дочка теж виховувалася у неї, коли ходила в садок.

Ми з нею дуже добре порозумілися, і вона спокійно ставилася до моїх щоденних відвідин. Поки вона займалася приготуванням їжі, ми з маленьким онуком із задоволенням проводили час один з одним. Ми дуже з ним зблизилися, і проблем у нас не виникало. Хоча він дуже рухливий і вередливий хлопчина. Але це нам не перешкода.

Але одного разу наша няня повідомила, що змушена піти з роботи і повинна поїхати допомагати доньці з дитиною. Вона недавно стала матір’ю і попросила про допомогу. Ми, звичайно ж, відпустили її з великою вдячністю за допомогу. Дуже було шкода розлучатися з такою людиною, але життя є життя.

Діти почали шукати нову няню, дали оголошення в агентство. Але всі кандидатури не вселяли довіри. То занадто молоді і безтурботні, то надто загальмовані і повільні. Складалося таке враження, що їх просто запросили з вулиці.

Вечеряючи всі разом в один з вечорів, зять зробив мені пропозицію, попрацювати у них нянею. Сказав, що і оплату збільшить. Я з великим задоволенням буду займатися улюбленим онуком. Але навіщо все переводити на комерційну основу?! Адже це мій рідний хлопчик! Ну, які можуть бути гроші в цьому випадку?! Та я з задоволенням буду ним займатися цілими днями! Тим більше що часу у мене достатньо.

Але ці слова зятя дуже мене зачепили. Невже всі стосунки потрібно будувати на грошах?!

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

facebook