fbpx
Історії з життя
«Слухай, мій завів собі іншу. Молоду. І я не знаю, як бути!»- Інна дивилася на мене так, ніби я зараз дам їй безцінну пораду. І все у них з чоловіком відразу налагодиться

Інну я знаю все життя, ми дружимо років з чотирнадцяти. А зараз нам вже було за сорок. Вона витягла мене на сходову клітку: нібито подиміти, але насправді їй було погано, їй терміново потрібна чиясь допомога. Інна – жінка сильна, майже ніколи не скаржилася, у неї завжди було «все супер». Так що звернення до мене було сигналом тривоги.

Її чоловік – прекрасний лікар, роман закрутив з кимось у своїй лікарні. Але що я міг їй сказати? Я, чоловік, який сам завжди крутив романи направо-наліво. Я сказав тільки одне: «Почекай. Потрібен час. Не здіймай бучу і не говори про розлучення. Наберися терпіння. Ви прожили ціле життя, у вас діти. А через пів року подивимося».

Мені, звичайно, добре було радити. Нарадив, пoстояв, пішов. А Інна щовечора засинала поруч з чоловіком, знаючи, що можливо години за три до того він так само був з іншою. Вона пам’ятала, що в його кабінеті був зручний диван, хірургам ж важливо відпочивати після важкої зміни.

Інна завжди була красунею, завжди з хорошою фігурою, завжди масажі, косметологи, солярії. Але після сорока вона перейшла в категорію «старих дружин». Ніякий косметолог від цього не врятує. «Стара» – це не про вік і зовнішність, це про довгий стаж спільного життя. І чоловіче сприйняття жінки.

Справа в тому, що у чоловіків приблизно в тому ж віці, після сорока, починається раптом «нова юність», вони поводяться як підлітки. Закохуються в першу зустрічну юну реготушку. Це такий прощальний сплеск емоцій, спроба довести собі: «Так я ще ого-го!». Оточують дівчину турботою, ресторанами, сережками. І дівчина приймає залицяння, дівчині це приємно, вона доставляє чоловікові всякі радості.

А що дружина? Що з нею робити? Це головне питання.

Нерозумний чоловік заявляє їй, що йде. Потім роки з три з молодицею, потім молодиця його кидає, тому що він все-таки старий для неї, тому що вже набрид, тому що знайшла собі молодшого і веселішого. Кидає, часто прихопивши законну частину майна. Один мій знайомий так ось втратив голову від кохання, у них різниця була 25 років. А потім вона його покинула. І його не стало, раптово. Прощання з ним організовувала його колишня дружина, стара дружина.

Не можна обіцяти першій зустрічній дівчині вічну любов. Тобто можна, але без юридичного оформлення. Почуття приходять і йдуть, а розум треба зберігати. Що мало хто вміє з чоловіків в ризикованому віці за сорок.

Правило тут найпростіше. Немає нікого в житті надійнішого, ніж стара добра дружина. Немає в світі нікого ріднішого і ближчого, ніж вона. Ви ніби пройшли разом маленьку вiйну. І вижили. Їм можна бути невірними, але кидати їх не можна. Старих дружин треба берегти.

Стара жінка не продасть, не покине, не обдурить. Стара дружина – це скарб. І з кожним роком вона тільки зростає в ціні. Вона дозволить чоловікові будь-які забави, вона все зрозуміє з посмішкою смирення, навіть порадить, яку краще краватку для побачення. Можна погратися з однією, другою, третьою, але потім – кидати всіх за борт і повертатися до старої дружині. Надійної як давній друг.

І я знаю чудові приклади. Коли чоловікові біс в ребро. Дружина його навіть виганяла з дому. І років п’ять жили окремо. А потім він раптом приходив в гості до старої дружини, з пляшкою, з тортом. І в кінці вечора вона говорила: «Гаразд, може залишишся, куди ти серед ночі?». Він питав здивовано і з надією: «Можна, так? Справді?». І залишався. Тому що молоді діви давно вже не було, він тепер був один. І стара дружина була теж одна. Вони були потрібні один одному. І незабаром він перевозив назад всі свої речі. Ці пари тепер живуть як голуб і горлиця, дивлюся і милуюся. Навіть дивно згадати, які там були проблеми, які сльози.

А що ж моя подруга Інна? Я за них дуже переживав. Але вона вчинила мудро. Не гризла, чоловіка не виганяла. Терпіла. І чоловік не втрачав глузд, не заявляв, що йде до молодиці. Після тої нашої розмови на сходовому майданчику минуло років п’ять. Інна з чоловіком як і раніше разом. Нещодавно був у них в гостях: миле подружжя. Ми знову вийшли з нею пoдиміти, я запитав: «Ну як ви?». Інна усміхнулася: «Перейшло йому».

Так, розумний чоловік завжди залишає мости. І на колишньому березі його завжди чекає вона, стара кохана дружина. У них попереду ще довгий вечір, красивий захід удвох.

Взято з мережі.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

facebook