Сьогодні я вперше за час моєї роботи на посаді керівниці туристичної агенції прилюдно зробила такі різкі зауваження своїй заступниці й подрузі Марині за те, що вона на годину відлучилася з офісу та ще й прихопила з собою мого особистого водія. І це в той час, коли я на неї дуже розраховувала, адже зашиваюсь із роботою, на носі важлива зустріч, перемовини, договір, бюджет… Тож я не добирала слів, забувши на якийсь час, що саме Марина завдяки її професіоналізму допомогла мені підняти фірму й досягти таких гарних результатів

Сьогодні я вперше за час моєї роботи на посаді керівниці туристичної агенції прилюдно зробила такі різкі зауваження своїй заступниці й подрузі Марині за те, що вона на годину відлучилася з офісу та ще й прихопила з собою мого особистого водія. І це в той час, коли я на неї дуже розраховувала, адже зашиваюсь із роботою, на носі важлива зустріч, перемовини, договір, бюджет. Тож я не добирала слів, забувши на якийсь час, що саме Марина завдяки її професіоналізму допомогла мені підняти фірму й досягти таких гарних результатів.

Повернувшись у кабінет, я зразу й пожаліла, що при підлеглих так відчитала подругу, показавши, що я для неї керівниця, Людмила Сергіївна, а не Людочка, як вона мене весь час кличе, і мені байдуже до її особистих справ у часі роботи: «Тож, Марино Ігорівно, затямте собі, що Анатолій Степанович – мій водій, а не ваш особистий, і в разі якихось непередбачуваних обставин ставте насамперед до відома мене, а не вашого друга Толика».

Коли ми з колишнім чоловіком розпочали цей бізнес, часи були дуже непрості. Ми пройшли всякі митарства через часті перевірки податкової та підступи конкурентів. Здавалося, все позаду, і я можу прийняти на роботу нову співробітницю. У Зіни було дві освіти, то я не сумнівалася в її компетенції, але справи так і не пішли вгору. Та це було б пів біди, якби мій благовірний не поклав око на мою секретарку. Коли я щось запідозрила в їхніх стосунках, чоловік на мене образився, а Зіна «чесно» у всьому зізналася, змальовуючи мені такі сцени, що індійське кіно відпочиває. Недовго думаючи, я подала на розлучення і, повіривши секретарці та прийнявши її вибачення, залишила на роботі.

Удвох із Зіною ми невпинно наближалися до банкрутства. І тут я ризикнула, прийнявши на місце мого чоловіка нову співробітницю, Марину. Незабаром справи фірми пішли вгору. Невтомна Марина працювала ночами, вигадувала щось нове, пропонувала мені не сидіти в офісі, а разом із нею самим возити тури, переймати досвід, залучати партнерів. Словом, завдяки їй ми вже настільки піднялися й зміцніли, що вирішили створювати дочірні агентства по всій Україні. Я могла дозволити собі прийняти на роботу особистого водія.

Ми з Маринкою наближалися до наших 30-річних ювілеїв, але ні дітей, ні особистого щастя не мали. Тому, коли Марина почала зустрічатися з розлученим і заможним чоловіком, я трішки заздрила їй, але вона згодом розірвала з ним стосунки, і я полегшено зітхнула. Та, як виявилося, Марина під серцем вже носила двійню, а батькові близняток навіть не признавалася. Тож я задумалася, чи не зазнає фірма збитків, адже вона має право на виплати, тим більше, що зібралася виховувати їх сама.

Як я про це дізналася від потаємної Марини? Просто вирішила перепросити її за мою ранкову поведінку й випитати, чому це вона вирішила відлучитися без мого відома та ще й використати водія. Стати на облік, ось воно що. Щоб загладити свою провину, я дозволила Марині при потребі брати нашого водія. А сама вирішила тайкома зв’язатися з колишнім залицяльником Марини, хай знає про майбутніх дітей і хоч допомагає матеріально, якщо не бажає жити разом. Та добрими намірами вимощена дорога до пекла.

Коли вдруге Марина з водієм майнули в її особистих справах, я розсердилася не на жарт. Ще й Зіна наплела мені, що Марина з нашим водієм дуже подружилися, щось радяться, шепочуться, вона йому на когось скаржиться, він її жаліє та обіймає. А сьогодні вони обоє помчали розбиратися з Марининим колишнім, що хоче повернутися, бо звідкись про щось дізнався, а так як мав ключі, то відчинив квартиру, бо хоче серйозно поговорити з Мариною. Вона ж, навпаки, хоче виставити його за двері й поміняти замки. І допоможе їй в цьому Анатолій Степанович.

Якраз це мене зачепило за живе. Розкрию вам таємницю: Толя – мій колишній чоловік. Коли ми зустрілися вдруге, казав, що й далі кохає тільки мене, Зіна все вигадала. Я вже й без слів Толі мала на секретарку зуб, чекала тільки нагоди її звільнити, тож повірила на цей раз Анатолію і взяла його до себе водієм. А він он вже до Марини липне, як бджола до меду.

Коли солодка парочка повернулася в офіс, я викликала в кабінет Анатолія та Марину, щоб офіційно заявити:
– Ваших послуг я більше не потребую, Анатолію Степановичу. Можете бути вільні. А вас, Марино Ігорівно, звільнити не маю права через ваш стан, тож прошу написати заяву за власним бажанням.

Марина в нас дама горда, тож зразу написала заяву. Анатолій ще намагався мене вмовити змінити рішення, але я й слухати не хотіла. Своєю заступницею я призначила Зіну. Їй в черговий раз вдалося переконати мене, що Анатолій та Марина в змові, вони скопіювали всю документацію, бо мають на меті відкрити свою туристичну фірму. Щоб не допустити цього, я вирішила поїхати до Марини додому, надіючись там застати й Толю, й поговорити з обома начистоту.

Марина була одна, все заперечувала, переконувала, що Анатолій тільки друг, не приховував, що був одружений зі мною, що кохає тільки мене, що влаштувався на СТО, як буде потрібен, щоб знали, де знайти.

Мені вже не хотілося нікому вірити, але вирішила розшукати Анатолія на станції, що він мені заспіває. І тут мені телефонує наш айтішник.

– Людмило Сергіївно, а ви дозволяли вашій секретарці копіювати з вашого комп’ютера все на флешку? В мене є підозра, що вона хоче передати інформацію конкурентам. Я завбачливо непомітно сфоткав її на телефон.

Я не встигла нічого сказати Анатолію, просто попросила швидко їхати в агентство.

Зіна вже виходила з офісу. Ми з Анатолієм вийшли з авто.

– Флешку! – строго наказала я. – Є відеодоказ твоєї «роботи».

Зіна вийняла з сумочки флешку й кинула її на землю.

– Беріть, все одно ваша фірма загнеться, а я з двома освітами не збираюся й надалі перебирати папери, прислуговувати й готувати вам каву.

Нарешті все владналося. Я всіх поновила на роботі, крім Зіни. З Толиком ми повторно одружилися. Маринка тільки на другому місяці, тож працювати їй ще й працювати, адже почувається чудово. Я навчилася розбиратися в людях і не бути легковірною.

You cannot copy content of this page