Натрапила на допис Світлани Самарської і захотілося розповісти про людей «від яких виростають крила», як пише Світлана.
«Не впевнена, що у цій пані є 45 кг. Очевидно, що розмір її одягу – ХS. Та всередині вона – соціальний кіборг, як відгукується про неї та її “колег” директор благодійного фонду», – захоплено пише жінка.
Сестра Грета і її посестра Кароліна – монахині, які працюють в Caritas –Spes Київсько-Житомирської дієцезії.
Вони – іноземки і легко могли виїхати за кордон, бо окупанти сунули й на Житомирщину.
«Боялися. Але залишилися. Просто не змогли виїхати», – пише Світлана.
«Користуючись широкими зв’язками і знайомствами за кордоном, сестри-монахині налагодили потік гуманітарних вантажів на Житомирщину, допомагали жінкам з дітьми, які тимчасово виїхали, облаштовуватися в інших країнах, опікувалися біженцями – поселяли, годували, проводжали далі…
Вони водять авто, завантажують і розвантажують тонни гуманітарки, пишуть проєкти, перекладають статті, ведуть бухгалтерію, підтримують багатодітні і малозабезпечені родини.
А, ще деталь. Під їхньою повною опікою чи не найкращий у області дитсадочок. Бо! Не крадуть, не мають з того жодного зиску, працюють до знемоги», – пише дописувачка.
А найбільше вона вражена українською мовою латвійки Грети.
«Сестро, може Ви зі Львівщини? Бо ж як? Ну як?», – Грета сміється, а Світлана пишається і захоплюється цією неймовірною жінкою і каже, що це незламні “соціальні кіборги”.
В Caritas–Spes Київсько-Житомирської дієцезії теж подякували монахиням за їхню працю.
Самі монахині доволі скупо реагують на похвалу.
– Як відреагували на звістку про війну? Звісно, шок, як у всіх, – розповідає сестра Грета. – Та майже миттєво почала надходити допомога – дари від нашого Згромадження у Львові і гуманітарні вантажі з-за кордону. І треба було працювати, допомагати, у прямому сенсі годувати та давати прихисток тим, хто опинився у важкій скруті.
Сестри допомагали своїм вихованцям з Дитячого Центру денної опіки святого Йосифа.
– А потім хлинув потік біженців від війни. Ми намагалися допомогти усім – і тим, хто осів надовго, і тим, хто збирався їхати далі, а зупинявся лише перепочити. Усі страшні історії війни були почуті у наших стінах нашими серцями. Нам допомагали пожертвами дуже сильно, а ми, у відповідь, допомагали нашим співвітчизникам. Зараз у нас усе налагоджено і впорядковано: люди, які потребують допомоги, подають онлайн заявку і щосереди отримують її згідно з своєю чергою.
– Ми довго розмовляли з сестрою Гретою, ділилися новинами, наново переживали ті страшні дні і тижні.
Висновок від спілкування наступний: мужні жінки, не оглядаючись на реакцію зі сторони, не чекаючи допомоги, не зважаючи на реальну небезпеку засукали рукави і почали працювати задля Перемоги на рівні з чоловіками, а то й набагато ефективніше. Не знаючи втоми, страху і зневіри. Бо напевно знають, у Кому черпати натхнення… Молимось та діємо!- кажуть в Caritas–Spes Київсько-Житомирської дієцезії.
Фото: колаж.
09/14/2022
