Сестру чоловіка звати Аня, послухати її і свекруху, так це найнещасніша людина у всесвіті. Всі до неї несправедливі, весь світ проти цієї дівчини, завжди їй потрібна допомога. Мені все це нагадує ще більш депресивну версію ослика І-а з мультика про Вінні-Пуха.
При цьому об’єктивних причин для одвічних сліз у Ані немає. Вона молода, симпатична, здорова дівчина. Є освіта, непогана робота, чудова дочка п’яти років, квартира, яка їй дісталась у спадок від далекої родички. Чоловікові моєму, до речі, такого не дісталось і він навіть не говорить про несправедливість.
Єдине, на що може скаржитися зовиця – невдале особисте життя. Але тут вона винна сама цілком і повністю. У дівчини талант будь-яку розмову переводити так, щоб у неї був привід поскаржитися. Наприклад, я розповідаю, як вчора млинці по новому рецепту готувала, а Аня починає сумно зітхати і згадувати, що одного разу хотіла приготувати млинці, пішла в магазин і там її обрахували і неприємне щось сказали. А дівчина так засмутилася, що потім два дні в себе прийти не могла, і ніхто за неї не заступився.
Таких історій у сестри чоловіка є на всі випадки життя. Після спілкування з нею дуже хочеться довго стояти під душем. Природно, що в таких умовах жодна нормальна людина довго жити не зможе.
Спершу я співчувала зовиці, навіть намагалася якось втішати і чимось допомагати, але потім зрозуміла, що це сізіфова праця. Аню по суті все влаштовує, це просто така манера поведінки. Тут потрібно просто змиритися і постаратися поменше з нею перетинатися.
Але справа в тому, що в будь-яку поїздку або відпустку Аня напрошується з нами. Спочатку вона довго і нудно перераховує всі негаразди, які трапилися з нею за останній час, потім зітхає і каже, що їй хотілося б розвіятися. Грошей, правда, у неї ні на що немає, адже вона така нещасна. Чоловіка з дитинства привчили її жаліти, поступатися і допомагати, тому він запрошує її з нами. За наш рахунок.
Чоловік заробляє добре, та й я непогано, гріх скаржитися, і якби у Ані в житті дійсно все було не гаразд, я б слова не сказала. Але вона працює і нормально заробляє, до того ж їй щосили допомагає свекруха, а ще їй не треба знімати житло. Якщо так подумати, то це я повинна нити і скаржитися, але ні, це місце зайняте.
У поїздках сестра чоловіка поводиться гірше, ніж її ж п’ятирічна дочка. Вона постійно всім незадоволена і на все скаржиться, вічний згусток негативу. То їй жарко, то пильно, то людно, то море холодне, пляж брудний, готель огидний, то екскурсія довга, то нудно, то самотньо, то голодно. Серйозно, п’ятирічна дитина вередує в рази менше, хоча при такій матері це дивно.
В останню поїздку я поставила чоловікові умову – їдемо вдвох, ніякої Ані я бачити не хочу.
В цей же вечір з задушевним розмовою зателефонувала свекруха. Розповідала, що у її дівчинки зараз складний період в житті, їй потрібно розвіятися, потрібна підтримка, та й дитині потрібно виїхати з міста, змінити обстановку. Але мене цим уже не переконаєш, ні.
Я відповіла, що проти племінниці чоловіка нічого не маю, її ми готові взяти з собою. А ось Аня цілком доросла людина, яка здатна своє дозвілля організувати сама. За ті шість років, що я її знаю, складний період в житті у неї не закінчувався і закінчуватися не думає.
Загалом, висловила все, що набралось за роки, позначила позицію. Тепер у Ані з’явився ще один привід для сліз – не надто хороша дружина брата, яка її підтримувати не хоче. Свекруха теж зі мною крізь зуби розмовляє. Але мені вже все одно, занадто довго терпіла. З усього цього мені тільки племінницю чоловіка шкода, при такій матері що ж то виросте?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
