fbpx
Історії з життя
Сплю і чую: стіни ходуном ходять. Думала, що під вікнами хто трактор заводить. Прокинулась, визирнула у вікно – тиша. Прислухаюсь, а то з кімнати сина з невісткою, хтось хропе. Заходжу тихцем і дар мови втрачаю: син мій спить, а невісточка “виспівує” так, що шибка у металопластиковому вікні дзвенить

Сплю і чую: стіни ходуном ходять. Думала, що під вікнами хто трактор заводить. Прокинулась, визирнула у вікно – тиша. Прислухаюсь, а то з кімнати сина з невісткою. Хтось хропе. Заходжу тихцем і дар мови втрачаю: син мій спить, а невісточка “виспівує” так, що шибка у металопластиковому вікні дзвенить.

У мене син три роки тому оженився. Працювали вони з невісткою в Італії, де й познайомились, тому я її і не знала до останнього часу. Там собі молодята й жили, аж поки сину не запропонували роботу на бусах. Він і до того водієм був, а тут знайомий попросив перевозити наших співвітчизників в Італію і назад. Підрахували вони свої зароблені гроші і вирішили повернутись і купити квартиру. Осісти. Син буде їздити, а невістка тут за фахом влаштується на роботу, адже вона вихователь в садку. Діток вони хочуть дуже от і стараються.

Так от, поки в квартирі ремонт вони в мене живуть. Син водій, йому у рейс, а тут “пісні” на всю хату. Я ж переймаюсь за свою дитину, йому ж виспатись потрібно, робота відповідальна дуже. От я тихцем невісточку за плече узяла і ласкаво попросила не хропіти так. Вона на інший бік перевернулась і далі спить, але вже тихо. Ну, я до своєї кімнати пішла, але й до коридору не дійшла, знову чую почала.  Повернулась, знову невістку прошу не хропіти, вона знову киває головою і припиняє, а за дві хвилини ті ж звуки.

Ну не витримала я, попросила її у іншу кімнату лягти, адже ж сину виспатись треба. Вона мене не розуміє, я пояснюю, аж тут син прокинувся. Сказав, що ніхто нікуди не піде і попросив мене спати лягти. Я в кімнату пішла, а сама ж слухаю, треба ж сину виспатись. Але вони до ранку говорили. Невістка сину спати не дала зовсім. Ну а як заснеш, якщо поруч такий двигун працює.

Іншим разом та ж картина. Знову невістка витьохкує, а сину на роботу зранку. Старої помилки я повторювати не стала. Зайшла я тихцем і сина буджу, прошу його на моє ліжко лягти а сама мала біля неї лягти, адже ж спати сину треба. Він прокинувся, не розуміє що я хочу, але йти відмовився знову. До ранку каву пив на кухні. Ну хіба ж заснеш, коли у дружини сольний виступ?

І заєте, що найцікавіше: мої діти від мене з’їхали ще до закінчення ремонту у своєму домі. А причина мене просто ошелешила: я їм спати нормально не даю.

Уявіть, я  спати не даю? Тобто невісточка моя хропе, так, що Тузик з третього поверху підвиває в такт, а я спати перед рейсом не даю. От де в цьому світі справедливість, а?

Лідія К.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page