fbpx

Спочатку свекруха до мене чіплялася за пилюку, далі за гарячі страви для Ромчика, далі про режим і сон, бо він якось не так виглядає, далі взялася нам нагадувати, що ми маємо вже їй онуків наштампувати і чим більше, тим краще

Якби вона була самотня, то я б подумала, що у неї купа вільного часу, але ж вона має чоловіка і батько Романа доволі простий чоловік і невибагливий, тому його дружина й має на кого іншого свою бурну діяльність практикувати.

– Це Ромчикові не можна, це йому не треба, це йому завадить, а це пошкодить.

І це практично кожного вечора вона або заходить, або телефонує, бо ж ми недалеко живемо.

Я вирішила, що з цим треба щось робити, бо інакше почнеться те, що й у інших пар – я втягну сюди Романа, він не знатиме чию сторону зайняти і тоді втече від нас обох до якоїсь любки. Кому цього треба?

Кудись їхати – теж не варіант, бо ми звикли до цього міста, у нас тут робота.

І вирішила я діяти через батька Романа, Тараса Петровича. Його було важко розговорити, але я таки дізналася, що мріє Тарас Петрович не про рибалку в затишку верби, а про доволі екзотичну річ – танці.

– Це й для здоров’я корисно і давно я хотів цього навчитися, – каже він мені, – Але моя Оля нізащо не погоджується. Каже, що це марна трата грошей і часу. Що вже вік не той: «Колись не вмів танцювати. А на весільному танці всі мені ноги відтоптав, а тепер що тебе припекло?».

– А давайте ходити разом, – кажу я йому, – Я б теж хотіла навчитися танцювати, як в тому фільмі з Патріком Свейзі.

– Я дуже люблю цей фільм, – зізнався свекор і ми захихотіли. Чим викликали підозрілий погляд у свекрухи.

Я довго не відкладала справу з танцями, бо на кону був мій спокій. Ми вибрали зал недалеко від нашого дому і почали туди з свекром ходити. Як я й розраховувала – там було дуже багато жінок і дуже мало чоловіків. Тому, Тарас Петрович став просто номером один серед дам його віку. А таких назбиралося багацько.

Доходило до того, що мені хтось ставав на ноги чи клав підніжку, лиш би я сиділа на кріслі. Поки інші дами крутилися навколо Тараса Петровича.

Чи варто казати, що чоловік просто розцвітав від такої уваги?

Проте, свекруха й далі помічала пилюку у мене на світильниках, але ніяк не того, що її чоловік такий щасливий останнім часом.

Я розуміла, куди може завести відчуття щастя свекра, але я не хотіла аби це якось вплинуло на їхній шлюб. Тому, одного дня я прийшла до свекрухи з телефоном і показала в якому квітнику крутиться її чоловік.

Перша реакція була прогнозована – вона хотіла заборонити чоловікові раз і назавжди відвідувати танці.

– Але ви зробите його нещасним, – сказала я, – А це ніяк не додасть вам честі і репутації. А от якби ви всіх цих жінок заткнули за пояс, то думаю, що ваш чоловік глянув би на вас іншими очима.

Свекруха була категорично проти, що вона вже не в тому віці аби комусь щось доказувати. Але я регулярно скидала їй фото з танцювального гуртка і вона розуміла, що треба діяти.

І вона почала ходити на танці разом з чоловіком, навчилася віртуозно ставити підніжки та розмахувати ліктями і уникати всього вище переліченого.

Шлюб їхній заграв новими барвами і нотами, тому вони відчепилися від нашого шлюбу, бо у них не як не конкурс, то виступ. То зустріч з новими друзями. А ми вже якось з чоловіком вдома посидимо, бо ще встигнемо на старості записатися на танці. А зараз нам не до прибирання і протирання, ми просто живемо для себе і всім того ж бажаємо.

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота

У світі, де кожен момент — це окрема сторінка у великій книзі життя, наш YouTube-канал — ключ до власної літературної пригоди. Відкрийте для себе унікальні та захоплюючі історії, які змінять ваше сприйняття світу

Ваша підписка — це крок у невідоме, де кожна історія — це пригода, а кожен герой — це частка нас самих. Приєднуйтесь до нашої спільноти, бо кожен з нас — частина цієї великої історії життя!

You cannot copy content of this page