fbpx

Спочатку, він мені із ремонтом допомагав, адже матеріали були придбані стіни і підлога зняті, а тоді саме мого чоловіка не стало. Потім уже якось само собою і снідає і обідає і вечеряє у нас, адже робота кипить, коли йому їсти готувати. А тепер прийшов із пропозицією. а я стою і сльози на очах, адже я його люблю, але ж є і Люда. Вона ще в лютому 22 виїхала і свято вірить, що чоловік зможе до неї туди перебратись

Спочатку, він мені із ремонтом допомагав, адже матеріали були придбані стіни і підлога зняті, а тоді саме мого чоловіка не стало. Потім уже якось само собою і снідає і обідає і вечеряє у нас, адже робота кипить, коли йому їсти готувати. А тепер прийшов із пропозицією. а я стою і сльози на очах, адже я його люблю, але ж є і Люда. Вона ще в лютому 22 виїхала і свято вірить, що чоловік зможе до неї туди перебратись.

Андрій був свого часу кращим другом мого покійного чоловіка. Ми коли ще зустрічались із Степаном він уже із Людою був одруженим, але все у них діток не було.

Так ми собі сім’ями і дружили. Коли у нас син перший з’явився. то я Люду за куму узяла, а ось до меншого сина кумом пішов Андрій.

Коли ж у них радість несподівана – двійня з’явилась, то ми із чоловіком дуже за них раділи. У них сім’ хороша така була, пара вони справді гарна. Я Людмилі із дітками допомагала коли час мала, ми часто збирались сім’ями на посиденьки.

Того літа ми надумали із чоловіком нарешті ремонт у хаті зробити. Степан мій завжди був людиною яка йде на крайнощі. Я пропонувала узяти по кімнаті ремонтувати, але він не погодився. Винесли ми усі речі у літню кухню, свої і дитячі ліжка там втулили якось а у домі прямо все зняли. Степан мав підлогу нову класти і стіни гіпсокартоном зашивати, жодної лампи не лишилось, адже захотів він стелі натяжні.

Ну а потім якогось дня він із роботи не повернувся вчасно. Я й не хвилювалась, нічого не відчувала, адже думала що він у будівельний магазин заїхав. Ні? Того вечора наше стареньке авто не розминулось із фурою. Шансів він не мав. Я залишилась вдовою.

Погано той рік пам’ятаю – все у тумані. Той лютий, що змінив наші життя навіки, новина про те, що Люда з дітками малими виїхала. Я тоді, мов отой робот ходила, мало що усвідомлювати могла.

І ось, навесні цьогоріч прийшов Андрій і сказав, що нам досить уже в літній кухні жити. Мовляв, діти не можуть тут рости, а оскільки вони із чоловіком усе разом мали робити, то він зараз сам до справи стане, якщо я не проти. А як я могла проти бути, якщо вже й сама не могла в тих умовах існувати?

Стала я йому на поміч. разом ми все робили я допомагала, як могла. Хороший Андрій, спокійний. Ми одне одного з пів-слова розуміли. Разом снідали, разом обідали і на вечерю він лишався. За ці п’ять місяців усе майже вже і скінчили. нещодавно карнизи прикрутили і люстри повісили. Саме тоді він і запитав мене прямо:

— А як ти тут житимеш одна із дітьми Ольго? Кохаю я тебе, ти й сама це бачиш. та й сам я лишився один. Жонатий. а де та жінка? Виявилось, що їй Данія дорожча за мене. В басейн діти ходять, мову вчать. Тьху. Повертатись не хоче, там коріння пускає, чекає що я приїду, але що там буду робити? Бідний емігрант? Та й тут мій дім, тут я виріс живу і жити хочу. Олю, я розлучусь із Людою… ти вийдеш за мене?

Мені особливо було важко. адже мені він теж до душі припав. Сказала. що все складно, попросила дати час звикнути до цієї думки, а рішення пізніше озвучу.

От тепер я ходжу сама не своя. Андрій прекрасна людина, я його знаю багато років. Він гарно ставиться до моїх синів, він у всьому і завжди буде мені допомагати – Людмилі він і млинці жарив і речі руками прав. Та й не ледачий, гарно заробляє. Тут я спокійна.

Але ж є ще й Людмила, є двійня якій і чотирьох років немає. Так, Люда змінилась за цей час, прямо не впізнати, інша мова, плани, вислови, ніби чужа людина. Але вона Андрія також кохає і діти тата чекають.

Чи маю я право втручатись? А може вони помиряться? Поговорять, розберуться. Але вже скільки перебалакано, у нас тут спокійно, а вона не їде, навіть відвідати чоловіка.

Як би ви вчинили на моєму місці?

13,07,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page