fbpx
Історії з життя
Спускаюсь до льоху, а там порожньо. На полицях лиш трохи консервації залишилось, а так – пусто. Одразу зрозуміла, хто моїм заготовкам ніжки приробив

Дача у мене 10 соток тож заготовок я роблю завжди дуже багато. У лісі поруч збираю гриби та ягоди. У мене завжди велика кількість солінь, закусок, компотів, соків. Вистачає від сезону до сезону. Надлишки я продаю. Як тільки починається сезон заготівель, позбавляюся торішньої продукції. Люди із задоволенням купують. Є вже постійні покупці. Особливо добре беруть варення та узвари з лісових ягід, гриби.

З Олексієм ми познайомилися у електричці, коли їхала на дачу. Він одразу мені сподобався. Дуже гарний і галантний. Про що мову не заведеш, усе він знає, усе він вміє. Ну дуже приємна людина. Затягувати я не стала. Уже через три місяці ми й розписались.

На роботу офіційно його брати не хотіли, чи він не хотів. Я не перевіряла. Шукав підробітки і приносив додому якісь гроші. Іноді виходило трохи більше ніж я отримувала на роботі, іноді і тисячі не мав зв місяць, але я на цьому не акцентувала. Головне, що він людина спокійна і мені не самотньо було. У мої вихідні були вдома разом, і незабаром я зрозуміла чому.

Зазвичай на початку червня я наводжу ревізію у льоху. Перераховую банки і вирішую, що піде на продаж. Цього року я маю дуже багато грибів. Літо було грибне. Як же я здивувалась, коли виявилось, що у мене всього три трилітрові банки опеньків залишилось. Щоб ви розуміли, я їх закриваю у кількості сто, сто двадцять банок трилітрових.

Ми їх не їли, якщо одна пішла, то добре. У льох я не спускалась, усе виймав мій чоловік. Тож я все зрозуміла:

— Продав? – запитую прямо.

— Так, – відповідає, – А жити я за що мав? Та й додому потрібно було гроші принести.

От і виявилось, що все що він “заробив”, то було від продажу моїх солінь. Але що найприкріше – продав за безцінь виходить. Мої постійні покупці купують утричі дорожче.

Цьогоріч усе ми разом робили. І вирощували і консервували. гриби теж удвох збирали. У льох тепер щодня спускаюсь, все на місці. Напевне, зрозумів, що не з неба воно мені впало і краще вже почекати коли ціна стане гарною.

А робота? Йому на пенсію через три роки, куди його вже візьмуть? Та й допомагати мені хто буде?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page