Бачте, їй дуже важко й на роботі працювати і вдома їсти готувати та за дітьми дивитися. Ви б чули, як вона відпиралася, що не хоче працювати:
– Максиме, діти в школі щось підчіпають і потім по тижневі не ходять в школу, як мені на роботі це пояснювати? Плюс, я ще маю й їсти приготувати та в домі порядок тримати, а я не залізна, я втомлююся!
– Нічого, – сказав син, – Я всі ці роки без вихідних і в нічні зміни міг і ти зможеш.
І що ви думаєте? Таки вона пішла на роботу, але відтоді почала геть квартиру занехаяти! Вона ж сама чоловікові казала аби купити чотирикімнатну, щоб був простір, от мій син і тягнув те все, ще й досі борги має переді мною, але що вже буде віддавати.
Так от – сама хотіла велику хату і думала, що то все так просто, вона з дітьми, а ти, Максиме, крутися як можеш.
– Я за дітьми доглядала, вчила уроки, на гуртки ходила і їсти виварювала, я не сиділа, – каже вона.
Так, це правда, я була в них і знаю, що там був ідеальний порядок і діти дуже розвинені, але чекайте.
Зате зараз там можна собі ногу скрутити, таке під ногами валяється, в холодильнику порожньо… не мила вона підлогу, певно, пів року, бо аж ноги липнуть на кухні!
Я як зайшла, коли онуків приводила зі школи, то не впізнала квартиру! А вона лежить, бо щойно прокинулася і ще не встала!
– Інно, ти плануєш чоловіка годувати, що ти розляглася, – кажу я їй, – Діти поїли в мене, але вже для Максима мала ж щось приготувати.
– Я зроблю замовлення, – каже вона.
– Яке замовлення, – я вухам не вірила, – То він тебе для того в поміч собі взяв аби ти ще й грошей не назбирала, а вже отак тринькала?
Звичайно, що слово поза слово. Я людина не горда і з онуками сидіти буду, але я їх в її квартиру не веду, бо знаю я її і себе. Вона надіється, що я там все поприбираю і на них наготую, а вона прийде з роботи, дасть і хропака, а я вже Максима нагодую. І б так зробила, бо маю такий характер, що дитини мені шкода, та й бруд не люблю. Але ні – дзуськи!
Я собі вдома з дітьми побула, нагодувала і привела до них, навіть поріг не переступаю, щоб того всього не бачити.
По синові бачу, що ніяка вона йому опора не стала, а тільки йому нерви тягне, що зарплата мала і вона більше проїжджає та там проїдає, ніж заробить.
Дорогі читачі, запрошуємо Вас підписатися на наш канал “Життєвих історій” на Youtube.
– От бачиш, яка моя зарплата, – каже йому, – Краще б я вдома була та все було б як раніше, і чисто, і наварено.
Але син вже пішов на принцип і це вже не є добре, бо як в людини вривається терпець, то добра не чекай.
Я вже й сама з нею говорила, що вона має зрозуміти Максима, що він теж хоче прийти і відпочити з роботи, але вона не розуміє:
– Чого я маю і на роботі працювати і вдома, а він ні? Коли він працював, то я його не чіпала, бо я була вдома і ми були в нерівних умовах. Але тепер я теж працюю і теж хочу відпочити! Я що, не заслуговую на це чи я залізна?
То я себе інколи питаю – а якби у них не було мене, як то в інший буває, що нема ні дідусів, ні бабусь, то що б вони робили?
Сина мені дуже шкода, бо він за ці роки дуже змарнів, а зараз ще більше, бо ж не харчується нормально.
Як достукатися до невістки?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Авто Ксеня Ропота
