fbpx
Історії з життя
Стій, стій, стій, – заволала свекруха, – Ти це, як посуд миєш. Марнотратство яке? Вогкою губкою з засобом, – починає повчати, – Змиваєш бруд з усього посуду не вмикаючи води. Вона тобі лиш для того аби ополоснути потрібна. І не гаряча, – продовжує, – а холодна і то, мінімум

Відразу після весілля ми почали жити зі свекрами. Донька теж з’явилась на світ у їхній квартирі. Ніколи жодних негараздів не виникало. Ми скидалися на продукти, комуналку, відзначали разом усі свята. Ми маємо свої правила, обов’язки — побут налагоджений.

Рік тому свекруха пішла на заслужений відпочинок. З виходом на пенсію вона дуже вже змінилась. Я завжди намагалася з розумінням ставитися до неї, але останній час сили під кінець. У неї з’явився бзик – економити на всьому. Якщо спочатку це стосувалося тільки її, то потім вона на нас перемкнулася.

Наприклад, родичка заборонила викидати використаний сірник, якщо він не догорів до кінця. Адже його ще раз можна підпалити! Для таких у нас стоїть окрема коробочка і коли ви хочете поставити чайник і на плиті вже під чимось горить газ, то берете використаний сірник і підпалюєте.

Посуд вона тепер миє в американському стилі — намилює тарілки, потім обполіскує в холодній воді під маленьким струменем води. А потім, одразу рушником насухо витирати. І не тільки сама, а й мене просить робити.

Перед тим, як заснути, вона висмикує всі вилки з розеток. Десь прочитала, що вони також тягнуть електроенергію. Холодильник у нас вночі теж “відпочиває”. Не знаю на скільки його вистачить, але поки ще працює.

А вчора сказала, що кожен на душ має 4 хвилини. Якщо довше купаєшся — це вже марнотратство. Вона стоятиме і барабанитиме у двері, поки ти не вийдеш з ванної.

Мало того, вона забороняє і у вбиральні за собою змивати часто. Десь там вона прочитала що на заході вже так роблять, ось і ми повинні тепер.

— Людочко, я вважаю, що можна зливати рідше, тоді й економія суттєва.

Я, звичайно, все розумію, але жити нам коли? Чоловіку все те просто смішно, а я вдома частіше. Чого тільки варта картина того, як моя свекруха після мене картоплю перечищає. А придбані з ціллю економії товари строк придатності яких добігає кінця?

Чоловік їй щомісяця по п’ять тисяч до пенсії додає. Ми оплачуємо комунальні, ну що ще потрібно. Але ж ні. Я знову і знову знаходжу ковбасу з терміном придатності до “вчора”, молоко, яке лячно вживати і холодильник, який ось-ось з нами попрощається.

А що робити, просто не розумію.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page