Вечір. Субота. Усі нормальні люди відпочивають. Але мій напружений графік не дає розслабитись у вихідні.
Цими вихідними я збиралася відпочити. Вирішили з моїм залицяльником побути на вихідні разом, і він приїхав до мене ще ввечері в п’ятницю.
З ранку я почала готувати сніданок. Дуже люблю вівсяну кашу, омлет та сирники. Дістала олію, сир, хліб та налила каву. На обід я приготувала плов. Після сніданку він завис у смартфоні та час від часу повідомляв мені звідти якісь новини. Я прибирала на кухні і не чула.
Він намагався перекричати шум посуду та води. Думаю, сусіди вирішили, що в нас із самого ранку якісь непорозуміння. Після всіх господарських справ я вирішила відпочити.
А тут зателефонували з роботи. Потрібно було терміново зустрітися зі співробітником та вирішити деякі питання. Домовилися посидіти з ним у кафе біля мого дому. Йому сказала, що мене не буде близько години. Він не був проти і сказав, що зачекає.
Я почала збиратися, а він відірвався від телевізора і став коментувати мої дії.
— А навіщо вбиратися у сукню? Ще й парфуми? Ти точно у справах? – спитав він.
На його думку мені треба було піти у старих спортивках та капцях. Краще з немитою головою та без макіяжу.
Одяглася, попросила не нудьгувати і обіцяла швидше повернутися. Ми швидко обговорили з колегою усі питання, добре попрацювали. Вже за півтори години я була вдома.
Після повернення мені в очі кинулася сушарка з парою чоловічих шкарпеток.
Сам він спав біля увімкненого телевізора. Я пішла вимити руки. Дуже люблю дороге мило. Знайшла гарну фірму та обрала там кілька ароматів.
І тут я побачила, що трапилося з моїм дорогим милом: на його місці валявся кривий брудний обмилок.
Чоловік вирішив випрати свої брудні речі моїм дорогим милом. Я ледь дар мови не втратила. Адже поруч у шафі повно порошків і гелів для прання.
Настрій зіпсувався. Хотіла одна поїсти плова та заспокоїтися. Але відкривши каструлю, я оніміла: плов був весь переритий. М’яса у ньому вже не було. Залишився лише рис із овочами.
— О, ти вже прийшла? Це добре! – почувся його голос із кімнати. Він прокинувся і прийшов на кухню.
— Що сталося з пловом? – Не стала мовчати я.
— Добрий плов, – спокійно відповів він, – я спробував, смачний і ситний, навіть подрімав годинку.
Вирішила, що свинина виявилася на самому дні. Ложкою виклала в каструлю, але жодного шматочка м’яса не знайшла. Подивилась на нього красномовно, а він дивиться на мене здивовано. Його зацікавило, нащо я переклала увесь плов:
— М’ясо шукаю. – відповіла я ледь стримуючись.
— Ну так а яке? – дивиться на мене ще більш здивовано. – Я ж їв.
Виявилось, що він рис не їсть зовсім, зате, дуже полюбляє м’ясо з плову. Ще й додав:
— А мама каже, що чоловік повинен м’ясом харчуватись і тільки. А рис я ніколи не їв. Мама доїдала.
Відпочити так і не вийшло. Мене так вразили ці дрібниці і оце його “А мама казала”. Ходжу і думаю, а чи потрібен мені такий партнер узагалі. Дріб’язок, але так неприємно стало. Я ж не мама його. Можливо той плов став показовим і він завше дбатиме тільки про себе, прикриваючись отим “а мама казала”.
Головна картинка – pexels.
