fbpx
Історії з життя
Свекруха була дуже здивована, не могла зрозуміти, на День народження якої внучки я її кличу. Чоловік приховав, за цілий рік не знайшов часу, бажання або сміливості сказати матері, що він став батьком! Цілий рік!

Моїй доньці скоро буде рік, а нашій родині вже більше трьох років. Правда, сім’єю це назвати важко – ми не розписані. Ні, у нас все добре, якби в паспорті була печатка, не думаю, що життя пішло б по-іншому. Після появи дитини я сподівалася, що пропозиція руки і серця все-таки буде. Але час йде, все як і раніше. Донька записана на мене, я отримую допомогу як мати-одиначка. Перестала брати цю суму в банку, перевела на карту. Чому? Знайомі касирки завжди підморгували, як добре я влаштувалася – отримую як одиначка, а без чоловіка не жила.

Мої батьки теж живуть в місті, провідують в міру можливості, але у них свої проблеми, спасибі, що з квартирою допомогли.

Матір чоловіка бачу не часто, в останній раз років зо два тому приїжджала. Зідзвонюємося, звичайно, вірніше, чоловік зазвичай на зв’язку – раз в тиждень подзвонить, черговими фразами обміняються.

Так я і рада: зі свекрухою краще дружити на відстані. В останній раз я на неї дуже образилася. Випадково почула, як вона говорила своєму синові, що квартирка хороша, жінка підходяща, поживи, придивися, але в ЗАГС не поспішай, встигнеш ще.

Думаю, це вона його і налаштовує проти справжньої сім’ї. Намагалася поговорити з чоловіком, відмахується – чого мені ще бракує? Сиджу вдома з донькою, він забезпечує, не гуляє, допомагає з дитиною.

Вирішила сама зателефонувати свекрусі, навіть запросити в гості, вона внучки ще й не бачила. Думаю, розтане бабуся, поквапить сина – пора вже дати дитині прізвище батька, скоро будемо подавати заяву в садок. Дай думаю, зроблю сюрприз для чоловіка, взяла тихенько номер свекрухи.

Ось тут і відкрилася мені страшна правда: вона була дуже здивована, не могла зрозуміти, на День народження якої внучки я її кличу. Чоловік приховав, за цілий рік не знайшов часу, бажання або сміливості сказати матері, що він став батьком! Цілий рік! Що це? Він не бачить нас в своєму майбутньому? Захист свого приватного життя від владної матері? Не розумію! З чоловіком поки не говорила. Він мовчить, хоча його мама напевно йому передзвонювала, а може, ні? Вже не знаю, чи хочу я такої сім’ї, в якій соромляться своєї дитини. Що робити? З боку видніше, підкажіть!

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook