До бабусі, маминої мами, Марії, я часто виїжджала на літні шкільні канікули на Прикарпаття та слухала дорослі розмови. Це було звичайнісіньке село, і ввечері сусідки збиралися разом і голосно обговорювали особисте життя своїх дорослих дітей, їхніх дружин і чоловіків.
Сусідка тітка Слава скаржилася:
– Подивіться, як воно буває: нема дочок – нема онуків. Сергій поїхав зі своєю, тепер рідко приїжджає. Лілечку не хочуть мені залишати. А чому? Тому що онука зовсім на нашу родину не схожа. Не можна невісткам довіряти. Ніколи не дізнаєшся – від кого. Не син дитя носить, а невістка.
Жінки починали зітхати, ствердно кивали та згадували свої історії.
Бабуся Марія покликала мене до себе і сказала:
– Людочко, до баби Іри більше не їдь. Пам’ятаєш, як вона тебе постригла? Інших онучок вона так не смішкувала. А дітей невістки можна.
Одна із сусідок (вона приходила до нас рідко, і я не запам’ятала її ім’я) сказала:
– Та яка різниця – від дочки чи від сина, схожий чи не схожий. У мене ніколи не було думок, що онуки не мої.
Баба Розалія, у якої на той момент вже були правнуки, посміхнулася беззубим ротом і прошамкала:
– Ти так кажеш, бо ти маєш лише одного сина.
Коли я розповіла про цю розмову мамі, вона тільки посміялася: «Бабусь треба поважати, але вони сильно перебільшують».
До цієї теми я повернулася через десять років. Заміж за теперішніми мірками я вийшла рано – у 22 роки. Ми поспішали, бо я була впри надії. Коли мама Вадима і моя майбутня свекруха дізналася про наші плани, то відвела мене на бік поговорити:
– У дівчини має бути гордість. Спочатку пропозиція – потім діти(але вона не це мала на увазі, ви ж розумієте).
Мене це дуже зачепило. Вона намагалася здаватися доброзичливою, але її голки постійно відчувалися.
У свекрухи вже була маленька внучка від доньки Олі (сестри мого чоловіка). На той момент Златі було два роки, і бабуся її безмежно любила. Я подумала, що після появи нашої дитини вона стане м’якшою.
Богданка з’явилася, і буквально через місяць свекруха видала: «Людо, як сильно Богданочка на тебе схожа. Очі чорненькі, волоссячко чорненьке та й губки, як у мамусі. А татове щось буде?»
Я з подивом на неї подивилася, і вона спробувала виправитися: “Та це ж добре – значить, така ж красива, як і ти, буде”.
Різниця у віці у сестер Злати та Богданки менше двох років. Коли мова зайшла про те, що якісь дитячі речі можуть стати у нагоді нам, втрутилася свекруха:
– Оля збиралася продати. Але якщо така справа, треба зробити вам знижку!
Вона це говорила і сміючись – наче жартома. Але по факту задарма ніхто не збирався віддавати навіть поношені сандалики. Це була перша серйозна тріщина у наших стосунках.
Через якийсь час свекруха здивувала мене ще більше. Ми з Вадимом замовили в інтернет-магазині дитячу куртку, яка виявилася надто великою. Щоб не витрачати гроші на повернення і пересилку, вирішили залишити на виріст. Свекруха дізналася та запропонувала:
– Златуня поки може носити.
Чоловік погодився.
Значить, нам за гроші, а їм задарма? Я хотіла пригадати їй цю історію, але стрималася. Здавалося, що свекруха просто не любить мене, а до внучок все ж таки ставиться однаково. Але згодом я зрозуміла, що різниця все ж таки є.
Не можу сказати, що свекруха зовсім не любить мою доньку. Ми живемо недалеко одна від одної, і Богданка часто проводить там час. Набагато частіше, ніж з моєю мамою, яка мешкає в іншому місті. Вона добре ставиться до моєї дитини. Але…
Старша онучка Злата приїжджає до бабусі набагато рідше. І тільки-но вона переступає поріг, моя Богдана ніби перестає існувати.
Свекруха може тримати на руках старшу онучку, відвернутися від моєї доньки і жартувати: «Ми зайняті, а третій тут зайвий». Це дослівна цитата, яку моїй донці сказала бабуся. У результаті свекруха з Златкою сміються, а моя Богданка ледь не плаче.
Ходимо магазинами – свекруха побачить щось і каже: «А це я Златочці куплю».
Зараз Златі шість років, а моїй Богданці – чотири роки. І здається, що з віком різниця стає лише помітнішою. Нещодавно бабуся облаштувала кімнату для старшої онуки зі словами: «Нехай наша рідкісна гостя частіше приїжджає».
Я набралася сміливості і порушила питання різної любові до онучок. На мій подив свекруха відреагувала дуже спокійно:
– Богданка має свою бабусю – твою маму.
Я не вірю в теорію нелюбові бабусь до онуків від невісток. Але, схоже, у неї вірить багато свекрух.
