Ми з чоловіком у шлюбі вісім років, ще три прожили у цивільному. У нас не було пишного весілля, та й взагалі його фактично не було, тихо зареєструвалися, обмінялися обручками.
З обручками взагалі окрема історія, їх я купила за власні гроші, бо свекруха сказала чоловікові, щоб ми їх почали носити лише тоді, коли я зaвагiтнiю. Тобто такий собі випробувальний термін. Переживала, щоб я не мала майнових претензій на чоловікову п’ятикімнатну квартиру, яку він отримав у подарунок від батька(на словах, за документами, власником був і надалі батько). А якщо не вдасться, то й обручки нам ні до чого. Звучить, звичайно, диковато, але саме така логіка була у чоловікової матері.
Чому довелося купувати обручки мені? Чоловік лише закінчив університет, грошей, як і роботи, у нього не було. Словом, починалось наше спільне життя не з найкращої сторінки!
Згодом у нас народився синочок, чоловік влаштувався на роботу, жили ми не багато, але на найнеобхідніше вистачало.
Так минуло три роки нашого сімейного життя. І все, мабуть, і надалі б текло своєю чергою, якби не випадок. Ми саме гостювали у чоловікових батьків на вихідних, у іншому районі міста. Ми досить часто їздили до них з ночівлею. Серед ночі до Олега зателефонував невідомий номер, він підняв слухавку і був просто приголомшений почутим – наша п’ятикімнатна квартира згоріла вщент. Вигорів весь під’їзд, відновленню не підлягає.
Так розпочався новий виток нашого спільного життя. Ми переїхали в інше місто, орендуємо житло, синочок наш уже в школу ходить. Я влаштувалася на чудову високооплачувану роботу, заробляю значно більше від чоловіка. Фактично вартість оренди повністю на моїх плечах.
Я не скаржуся, мене все влаштовує, але нещодавно дізналася, що, виявляється, свекруха мене дуже любить. Хвалить завжди перед родичами, перед знайомими, розповідає, яка я чудова дружина для її сина. І ось, що мене мучить, невже вона тепер думає, що її син тепер у мене на випробувальному терміні? Невже вона думає, що без квартири мені її син непотрібний? Чесно, я не злопам’ятна, але обручки їй я досі пробачити не можу.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
