Мені не пощастило з ріднею з боку чоловіка – до мене в них суто меркантильний інтерес. Поки я працювала і займала хорошу посаду, була їм потрібна і у нас склалися доволі теплі стосунки. Я вважала, що вони справді мене люблять. Як виявилося, вони любили тільки мої грошики та подарунки.
Свекруха постійно позичала гроші із зарплати, звичайно ніколи не віддавала, та я й не чекала, все ж таки вона на пенсії і це була своєрідна допомога від мене. Але коли я пішла в декрет і дитині виповнився рік, всі розмови рідних почали зводитися до того, коли я вже нарешті вийду на роботу.
Мені з дитиною сидіти ще мінімум півроку, до того ж в садочок маля візьмуть лише, коли їй виповниться 3 роки. Рідні ж переживають, що я втрачу хорошу посаду і перестану їх «забезпечувати». Чоловікова сестричка сумує за добротними подарунками, які я їй колись дарувала, весь час зітхає, що як було добре, коли я працювала. Це після того, як я почала їй дарувати більш скромніші презенти – зараз у мене немає таких фінансових можливостей, як раніше.
На роботі чекають та кличуть. Пропонували вийти, ще коли малюкові було лише два місяці, я тоді відмовилася, а свекруха образилася на мене. Мовляв вона й сама впоралася б з онукою, а мені краще йти заробляти гроші.
Це при тому, що з дитиною вона ніколи особливо не допомагала, вона її й на руках, як слід, не тримає, та й маля все ще на природному вигодовуванні. Я б ні за що не пішла на роботу, бо дитина мені важливіша, нехай навіть я втрачаю чималі гроші. До 1,5 років отримуватиму допомогу по догляду за дитиною. А там можна буде піти працювати на неповний робочий день. Та я все одно сумніваюся, бо й у цей період дитині перш за все потрібна мама.
Свекруха ж мені постійно дорікає, мовляв, вона віддала сина в ясла у 6 місяців і пішла працювати на завод, бо були потрібні гроші. А я переклала на її думку всі фінансові турботи на чоловіка і сиджу насолоджуюся декретом. Практично при кожній зустрічі та дзвінках постійно запитує, коли я вже вийду на роботу і чи не набридло мені «сидіти» вдома. Дитину в 6 місяців на її думку цілком можна довірити бабусі і йти заробляти гроші.
Набридло, що всі розмови родичів чоловіка зводяться до одного: коли я піду працювати. І що я засиділася в декреті. За мірками свекрухи, виходити з декрету потрібно тоді, коли дитині виповниться півроку і що з моїм доходом я могла б віддати доньку в приватні ясла. (У нас у місті навіть немає таких, але свекруха впевнена, що за гроші можна зробити все, що завгодно.) найняти няню або ж вона сама посидить з дитиною (швидше за все не безкоштовно).
Мене дуже дратують ці розмови. Краще б допомагали з дитиною. Не знаю, як спілкуватися після всього цього, бо дуже на них ображена. Адже я в законному декреті, всі мої сили зараз йдуть на дитину, про роботу і тим паче зарплату я навіть не думаю. Хочу просидіти вдома щонайменше рік, а там вже побачимо, вийду на роботу чи ні.
Скоро новий рік і чоловікова рідня має намір прийти до нас у гості, а я цього дуже не хочу, бо всі розмови знову зводитимуться до моєї роботи та грошей.
Фото ілюстративне.
