fbpx

Свекруха регулярно “забуває” купити мені подарунок. Мені це набридло так, що я почала робити так само

Моя дорога свекрушенька регулярно “забуває”, що її син має дружину, яка теж заслуговує на подарунок з нагоди свят. Ну, хоча б дрібничку з ввічливості.

Але якщо перший рік це ще хоч якось можна було пояснити, то зараз, коли ми одружені вже п’ять років, і маємо двох дітей, на забудькуватість вже не спишеш.

Пам’ятаю перше родинне свято. Поїхали святкувати до батьків чоловіка Новий рік. Там була ще тітка чоловіка, сестра свекрухи, до речі, сестра Ореста з чоловіком і якісь родичі, друзі, я так і не зрозуміла.

Я знаючи, хто буде на святі, підготувала подарунки всім. Чоловікові це довіряти не можна, він із вибором подарунків ніколи не справлявся, це я вже знала.

Купила гарні подарунки, все-таки Новий рік, та ще й моє перше таке велике свято у колі чоловікової родини. Я розчула.

Ми прийшли, подарували подарунки, нам теж подарували всі, навіть ці чи то родичі, чи то друзі, а от свекруха, коли справа дійшла до мене, сплеснула руками і з невинним виглядом охнула, що про мене вона зовсім забула.

– Не звикла я ще, що у мого сина є дружина, тож ти мені вибач.

Було досить неприємно, але я вдала, що все нормально. Не хотілося давати привід для пліток, та й ніби нічого страшного не сталося, якщо замислитися. Ну, забула та забула.

Але таке повторювалося раз на раз. Щоразу свекруха про мене “забуває”. Ні на Новий рік, ні на день народження, ні на День Ангела я від свекрухи нічого не отримувала.

У мене з двома дітьми часу ходити по гостях не було, тож зазвичай на всі святкування їздив чоловік. Він навіть якось сам купив подарунок, нібито його мати передала, щоб мені не було так прикро.

Але я відразу зрозуміла, що цей подарунок явно не від свекрухи. Занадто дорогий, якби вона й вирішила мені щось подарувати, то вибрала щось набагато скромніше.

Якийсь час я через це переживала, потім просто вдавала, що все нормально, ніяких проблем немає, а зараз вирішила, що треба відповідати тим самим.

А що? Зі свекрухою я не бачуся і не спілкуюся щоденно, тому цілком маю право “забути”, що вона в мене є, теж не вітатиму і нічого не даруватиму.

А ще ігноруватиму її прохання оглянути її кішку. Нехай їздить до іншого ветеринара та платить гроші за кожен візит.

Чоловік від себе нехай дарує, що хоче, але я не збираюся навіть брати участі у виборі. А це дуже позначиться на якості і доречності подарунка, тут я переконана.

На День народження чоловік уже подарував мамі на власний розсуд якийсь сертифікат у салон краси. Вона потім бубніла два тижні, що їй щось там не так зробили.

Я навіть не поїхала на свято, мені ніколи відзначати якісь дати з людьми, які забувають про моє існування. Я взагалі вирішила піти далі, забути раз і назавжди, що маю свекруху.

У чоловіка мама є, у мене свекрухи немає, тому й спілкуватися я з нею не маю наміру, навіть заради ввічливості. Вона її не дотримується, так з чого я повинна?

Вона хотіла мене образити – у неї це вийшло, хай тепер пожинає плоди своїх дій.

Фото Олександри К.

You cannot copy content of this page